Частину місцевих краєзнавців не задовольнив навіть 700-літній вік міста, тож велися активні пошуки «підстав» для його подавнення. І якщо надміру неймовірні версії щодо ототожнення Черкас із скіфським Гелоном (!) і давньоруським Роднем (!) не прижилися, та досі, навіть серед відомих черкаських істориків (А. Чабан, В. Мельниченко та ін.), культивується міф про те, що місто виникло на місці давньоруського городища Татинець.
У «Літописі руському» за 1187 р. міститься інформація лишень про дніпровський брід Татинець розташований нижче Переяслава (точне його місцезнаходження не встановлене). Назва походить від ст.-рус. «тать» – розбійник, злодій. Проте, деякі черкаські краєзнавці абсолютно безпідставно наполягають, що брід знаходився саме коло Черкас, в районі суч. с. Червона Слобода й біля нього неодмінно мало бути городище – майбутні Черкаси. При цьому жодних археологічних свідчень цього не існує: а ні залишків його оборонних укріплень, а ні матеріальних решток.
З території міста нібито походять два скарби давньоруського часу (срібних «київських» гривен та західноєвропейських денаріїв XI ст.), але обидва знайдені ще наприкінці ХІХ ст. і не мають певної прив’язки до міста. Це лишень свідчить, що Черкаси з’явилися на колишньому жвавому торгівельному шляху «з варяг у греки», який проходив по Дніпру. Натомість на території міста досі не виявлено масового давньоруського матеріалу – насамперед кераміки.
Воно і не дивно, адже місце, де згодом постали Черкаси, знаходилося за межами т. зв. «змійових» валів із низкою прикордонних городищ, що окреслювали південні кордони Давньоруської держави, які проходили так: по лівому берегу р. Рось до Дніпра – по лівобережжю Дніпра від Переяслава до Воїня у гирлі Сули – уверх по правому березі р. Сула.
Зразком живучості цього міфу стало перейменування у 2016 р. однієї з вулиць в Черкасах на Татинецьку (тобто Розбійницьку).
Дмитро Куштан, археолог, краєзнавець
