Двічі народжене. Так можна сказати про сучасне с. Рацеве, що було утворене в 1958 р. із сіл Калантаєва, Кожарок, Рацева, Адамівки, частини Гущівки і Вітова. Всі ці села потрапили в зону затоплення Кременчуцького водосховища і в кінці 50-х рр.. ХХ ст. були переселені “на степ”.
Родина з с. Адамівка, 50-ті рр. ХХ ст.
Як стверджують самі переселенці назва для нового села була обрана за наполяганням Турик Софії Артемівни, що була родом із “старого” с. Рацеве. За 60 років існування “нового” села вже виросло кілька поколінь.
Якими були прибережні села, природа, долина Дніпра, топографічні назви (узвози, річечки, болота, урочища, острови) можна прочитати в працях Л. Похилевича, І. Фундуклея та дізнатися від самих переселенців.
Укріплення берега водосховища верболозом, 60-ті рр. ХХ ст.
На щастя, деякі назви “загублених” сіл вживаються і зараз. Вони увічнилися у назвах вулиць. Так, в с.Рацеве це вулиці Адамівська, Калантаївська, Рацівська. Збереглася і традиція відзначати храмовий день. У Кожарки знайомі і родичі ходять “храмувати” на осіннього Михайла (21 листопада), Адамівський храм на Покрову (14 жовтня), а Рацівський – на другу Пречисту (21 вересня).
Озеленення нового села Рацеве, 1960 р.
На березі Кременчуцького водосховища на землях колишнього села Адамівки збудували річковий порт і назвали “Адамівка”.
Наталія Чигирик, екскурсовод Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”
