Докосив своє жито Сергій Носань. Пішов від нас талановитий письменник, драматург і публіцист Сергій Носань. Втрата черкаської письменницької спілки і України в цілому – велика. Ідуть кращі. Дай, Боже, щоби приходили не гірші.
Це перший письменник, який своєю передмовою до моєї першої поетичної «З любові» подарував віру в себе, у свою спроможність – творити Словом. Щира подячність, Маестро! Вічна Вам пам’ять.
Народився 1 липня 1939 року в селі Дубинка Іркліївського району Полтавської області, на лівобережжі Дніпра. З 1954 року — це територія Черкащини. Поскільки Дубинка підлягала затопленню водами так званого Кременчуцького «рукотворного моря», то сім’я переселилася до вцілілої Чапаєвки.
Тато загинув на фронті у Великій Вітчизняній війні, мама залишилася вдовою. Перші чотири початкові класи закінчив у своїй Дубинці, восьмирічку — в сусідньому селі Панське, а вже десятирічку довершував у селі Мельники, що знаходилося за 12 кілометрів від Дубинки.
Своїй любові до літератури, географії, історії письменник завдячував мамі, жінці, як на той час, досить освіченій. Вона багато знала напам’ять віршів Шевченка, Пушкіна, розповідала українські народні казки, легенди, дуже гарно співала народних пісень, вишивала, грала в сільському драмгуртку, куди брала й сина Сергія.
Після навчання в Черкаський педагогічному інституті на філологічному факультеті працював викладачем російської мови й літератури. Однак, бажання зреалізувати себе в художньому слові переважило справу вчителювання. На початку 70-х років Носаневі етюди, нариси, оповідання друкують центральні республіканські газети. А в 1973 року його приймають до Спілки журналістів України.
Проте, справжня письменницька доля, як вважав Сергій Лукович, почалася з першої повісті «Стежка в зеленому житі», яка мала широкий резонанс, схвальні відгуки відомих критиків.
Особливо ж молодого письменника окрилив лист Олеся Гончара: «Стежка в зеленому житі», на мою думку, — оце і є головна стежка вашого життя.
Сергій Лукович багато уваги приділяв молодим літераторам. Варто зазначити, що серед письменницького кола Черкащини він вигідно вирізняється як драматург. Драми «Остання мить», «Моя любове…», «Судна ніч» поставлені на сценах Черкаського та Запорізького обласних музично-драматичних театрів, мали широкий успіх і громадський резонанс. Лауреат літературних премій ім. В.Симоненка, ім. Михайла Старицького…
Заслужений діяч мистецтв України».
Твори Носаня для дітей і юнацтва – дуже повчальні, багаті на розмаїття почуттів.
Ними письменник прагнув уплинути на дитячі душі, виховати в них любов до України, до рідної природи й мови, до батьків.
Лишається слово.
Валентина Коваленко, поетеса, член Національної Спілки письменників України
