Макет двох сіл, затоплених 60 років тому водами Дніпра, зберігається в одному із музеїв на Черкащині. Аби відродити пам’ять про колишню архітектуру та побут, його створили за спогадами очевидців.
Понад 30 сіл на Черкащині були затопленими під водами Дніпра. 25 березня 1954 року Рада Міністрів СРСР затвердила постанову про будівництво Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. Тоді покинуті власні домівки змушені були понад 200 тисяч жителів.
Родина Івана Литвиненка була однією з тих, кому довелося залишити рідне село – стару Сагунівку та будувати дім у новому. Чоловік згадує, тоді йому було 13 років.
Іван Микитович на власному подвір’ї вирощує квіти, дерева – у його садку їх з десяток, має господарство. Чоловік розповідає – і 60 років потому спогади з дитинства нагадують йому про першу домівку: “Уві сні приходить стара хата. Сниться, що, наприклад, пасемо корів, граємо у війнушки. Переярки там до степу. Цікаво було, зелено було”.
Нині на цьому місці Сагунівський пляж. 60 років тому саме тут розташовувалися два села – стара Сагунівка та Ломовате. Єдина згадка про них – макет, який зберігається у народному музеї села Сагунівка.
Ніна Кононенко, завідувачка народного музею Сагунівки, розповідає: “Тут просто були степи. Не було нічого. Люди повністю почали будуватися, ну, на голій землі.
Хоча, звичайно старожили сіл пам’ятають стару Сагунівку, Ломовате і згадують з болем, відчаєм, з гарними споминами, бо кожному хотілося б жити на тій землі, де народилися, звичайно”.
За словами завідувача кафедри археології та спеціальних галузей історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Анатолія Морозова, необхідність створити Кременчуцьке водосховище виникла через нестачу електроенергії.
“У повоєнну добу – це страшний дефіцит. Можливо не всі знають, коли була утворена Черкаська область, відразу постало питання, що тут абсолютно немає джерел живлення електроенергією для обласних установ.
І на оцій повній безвиході вхопилися за ідею, порівняно, швидкого забезпечення електроенергією за рахунок створення гідроелектростанцій. Перша – Каховська була, друга стала Кременчуцька”.
