В Україні практично не залишається місць, не трансформованих людиною. Птахам залишається два варіанти – пристосовуватися до нових умов або поступово зникнути.
facebook.com/Максим Гаврилюк
Річкові та малі крячки традиційно гніздилися на Дніпрі на піщаних косах та островах, які не заростають рослинністю. Після того, як було збудовано Кременчуцьке водосховище, такі острови або затопило, або вони швидко заросли деревами. Чисельність багатьох видів внаслідок цього різко скоротилася. Наприклад, лежень вже швидше за все не гніздиться на Дніпрі. Малий крячок та кулик-сорока потрапили до Червоної книги України.
Пташенята річкового крячка. фото facebook.com/Максим Гаврилюк
Але птахи борються за своє виживання. Черкаська дамба довжиною близько 13 км стала прихистком для гніздування деяких видів.
Поодиноко гніздяться кулики-сороки та малі пісочники. Найбільшої чисельності досягають річкові крячки. Нещодавно провели обліки – у двох колоніях прямо на бетонній дамбі цього року гніздяться близько 1500 пар річкового та понад 100 пар малого крячка. Здавалося, треба радіти, що птахи пристосовуються. Але через нетипові місця гніздування, успіх розмноження крячків тут дуже низький. Яйця скочуються по бетонному схилу, птахи постійно лякаються великогабаритного транспорту та рибалок, масово гинуть пташенята від якихось хижаків (підозрюємо котів).
У гнізді річкового крячка вилуплюються пташенята. фото facebook.com/Максим Гаврилюк
Тож якщо опинитесь на дамбі – швидше залишайте місце гніздування птахів, не завдаючи їм зайвого турбування.
Максим Гаврилюк, доцент кафедри екології та агробіології ННІ природничих наук Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького
