“ІНН-біометрія-чіп-ад”. Майже півроку черкащани спостерігають у місті рекламу з такими написами. На плакатах і бордах зображені лисі голови. На лобі – три шістки. Яке послання несе ця реклама, хто й навіщо її створив, дізнавалося “Громадське: Черкаси”.
“ІНН-біометрія-чіп-ад”
Зустрічаємося з творцем цього релігійного послання в одному з черкаських дитячих магазинів. Микола Панченко каже, що раніше ним володів. А зараз просто заходить сюди в гості. Високий, худорлявий чоловік, років за сорок, представився як Никола – з наголосом на останньому складі. Працівниці магазину називають його просто – Коля. Всі дівчата – у довгих спідницях.
Микола Панченко під час розмови ретельно добирає слова. Часто просить вимкнути диктофон і перепитує, чи ще не увімкнула. Коли готовий говорити далі – дозволяє ввімкнути диктофон.
Він називає себе православним християнином. Каже, що сам розробив дизайн реклами та оплачує її з власної кишені. Своєю рекламою хоче попередити людей про апокаліпсис, який, на його думку, вже почався. За його словами, Ноєві дні – це попередження про те, що люди скільки нагрішили, що дуже скоро буде страшний суд Божий.
“Я розробив макет реклами так, щоб людина звернула на неї увагу. Щоб насторожилася і задумалася про те, що з нею може статися. Тому що апокаліпсис відбудеться безповоротно. Деякі процеси вже відбуваються”, – каже Микола.
Микола Панченко говорить, що той, хто дає людині назву чи ім’я, є її власником або господарем. Новонародженій людині ім’я дає Бог. Цифровий номер – ідентифікаційний чи біометричний – це антиім’я, яке дає людині антихрист. За словами Миколи, кожна людина, яка отримала номер, автоматично приймає антихриста та стає його рабом. Цей процес проходить у три етапи:
Перший – отримання ідентифікаційного коду. Для того, щоб його отримати, треба звернутися у відповідний орган і надати документ, який посвідчує особу – паспорт або свідоцтво про народження, і заяву.
Другий – біометричний паспорт. Для того, щоб отримати цей документ, людина має дозволити обробляти її персональні дані, відцифрувати своє обличчя, підпис і відбитки пальців. Коли вона надає ці дані, то за словами Миколи Панченка, з власної волі відмовляється від свого рідного імені, прізвища і по батькові.
Третій і завершальний етап – чіп. Далі – лише пекло.
«Ми стоїмо на порозі нової техноери, коли людям вживлятимуть чіпи – підшкірні імплантанти чи лазерне татуювання на руці або лобі. За допомогою них весь світ буде під контролем. Кожне слово і рух людини відслідковуватимуть у будь-якій точці світу. Саме про це я попереджаю людей і хочу, щоб вони звернули на це увагу», – каже Микола Панченко.
У чоловіка немає ні ідентифікаційного коду, ні біометричного паспорта. Цих документів немає і в членів його родини. Донька-студентка досі без жодного паспорта. Адже ID-картка, яку видають шістнадцятилітнім, – це по суті біометричний паспорт. А документ старого зразка у формі книжечки вже не видають. Тому в доньки виникли труднощі при вступі до вишу. А сам батько подав до суду на міграційну службу через відмову видати дочці паспорт-книжечку. Суд триває вже понад півтора року.
За півгодини нашої розмови Микола Панченко розмірковував про те, що таке щастя та декілька разів говорив про секс. За його словами, для багатьох людей щастям є гріховні та матеріальні цінності.
«Коли чоловік бачить гарну жінку і в думках її захоче мати – уже він зблудив, тобто зрадив Христові».
Згодом Микола запитав мене, чи пам’ятаю я свій перший поцілунок і секс. І чи було мені тоді соромно. Він звернув увагу на мої нігті та штани. За його словами, накладні чи нарощені нігті – це кігті диявола, який скоро прийде на нашу землю у вигляді звичайної людини. А штани взагалі не можна носити жінкам, бо це чоловічий одяг.
Православна церква не проти ІНН та біометрії, а Миколі байдуже
Українська православна церква не проти ідентифікаційного номера та біометричного паспорта. Про це сказав Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан.
«Печаткою антихриста є біометрична мітка, яку вживляють в руку або чоло. Все інше не є печаткою антихриста. Це лише технології, які людина використовує для організації свого суспільного життя», – говорить Іоан.
Микола ж назвав священників зрадниками Ісуса Христа.
«Священники, пастирі церков розуміють це питання так, як їм вигідно. В останні дні життя Ісуса Христа його насамперед зрадили старійшини народу ізраїлевого. Відбувається така ситуація і зараз: священники, архієреї зраджують Христа», – каже Микола.
«Це мракобісся 21 століття!»
Поспілкувавшись із Миколою, вирішую запитати черкащан, що вони думають про таку рекламу, які емоції вона несе.
В очільниці ГО «Молода Черкащина», черкаської активістки Вікторії Феофілової релігійна реклама викликає негативні емоції:
«Загальна картинка нагнітає тривогу. А якщо розібратися, що там написано, то ще й відразу. Таке мракобісся у 21 столітті на рекламних площинах просто вражає».
Вікторія каже, що автор реклами залякує людей. Людині обіцяють пекло за те, що вона використовує отримані державою обов’язкові документи – ідентифікаційний код і біометричний паспорт. Люди з нестійкою психікою почитають і почнуть хвилюватися, що вони вже на шляху до пекла.
Також активістка вважає, що це недобросовісна реклама. Вона вводить в оману і може завдати шкоди державі. Наприклад, якщо всі почнуть масово відмовлятися від ідентифікаційного коду.
Ось як трактує це поняття закон:
Недобросовісна реклама – реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.
У рекламі представлені «маргінально-алармістські» сюжети, каже начальник відділу реклами та дизайну міського середовища Черкаської міської ради Андрій Поліщук.Тобто реклама має панічний та тривожний характер. А людина, яка її створила, перебуває на межі різних систем – культур, соціальних цінностей і зазнає їхнього суперечливого впливу.
«Які емоції я відчуваю, дивлячись на рекламу? Напевно, співчуття тій людині, яка вирішила так витратити власні гроші. Впевнений, що їх пішло немало, а довкола – безліч приводів для благодійності. Його гроші могли б врятувати чиюсь долю та життя», – каже Андрій Поліщук.
Невіглаством називає таку рекламу кандидатка філософських наук, доцентка кафедри філософії та релігієзнавства Черкаського національного університету Зоя Шевченко:
«Сучасне українське суспільство має бути звільнене від впливу церкви. А релігія має змінитися під потреби сучасної людини. Подібна реклама – це не просто невігластво, але й спроба гальмувати цивілізаційні процеси, що наразі відбуваються в Україні».
А як же Закон «Про рекламу»?
В українському законодавстві не закріплено чіткого поняття, що таке недобросовісна реклама і не існує поняття шокової реклами. Про це каже уповноважена Верховної Ради України з прав людини в Черкаській області Леся Валяєва. Поняття недобросовісної реклами розглядають лише в контексті конкуренції або виготовлення якоїсь продукції.
Шокова реклама – це вид реклами, яка виводить людину зі стану емоційної рівноваги. Вона викликає подив і потрясіння. Змушує переключитися з буденних речей і думок на сприйняття рекламного повідомлення навіть проти своєї волі.
«На жаль, зв’язані руки і в уповноваженого органу місцевої влади заборонити розміщувати таку зовнішню рекламу. Він не має права робити оцінку тексту чи наповнення реклами. У статті 16 Закону України «Про рекламу» йдеться, що «під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється», – каже Леся Валяєва.
Єдине, що можна зробити, каже Леся Валяєва, – це подати позов до суду за статтею 8 пункту 1 того ж закону – «подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства…» Але шансів на позитивний результат мало, тому що за релігійними переконаннями люди мають право відмовитися від ідентифікаційного коду і біометрії. А довести, що це нав’язування думки, буде складно.
Натомість Микола Панченко вважає свою рекламу з духовного боку найкориснішою. Адже «якщо людина задумається і не прийме біометричного номера, має шанс спасти свою душу». Тому чоловік каже, що замовлятиме рекламу стільки, скільки у нього вистачить духовних і матеріальних сил. І поки він розумітиме, що це буде корисно для суспільства.
