16 мільйонів років тому частина України була островом. Тут жили невеликі динозаври – трохи менші за сучасну людину. Харчів на острові було мало. Це непросто для тих, хто не вмів літати. Хацегоптерикси з розмахом крил 12–16 метрів і довжиною черепа 2,5–3 метри прилітали із сусідньої Румунії, жерли місцевих дрібних динозаврів.
Михайло СИВОЛАП, 59 років, археолог. Народився 2 жовтня 1959 року в місті Броди Львівської області у сім’ї робітників-переселенців із Черкас. 1966-го родина повернулася в рідне місто. Закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював в археологічній експедиції Криворізького історико-краєзнавчого музею, був старшим науковим співробітником Черкаського обласного краєзнавчого музею, викладав у Черкаському національному університеті. Із 2016 року – директор міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини. Фахівець із вивчення пам’яток епохи ранньої бронзи – курганів, стоянок та поселень ямної культури, знавець періоду розпаду індоєвропейського етносу. ”Розкопав 10 курганів, 30 поселень і стоянок. Стільки в Європі цей період не досліджував ніхто”. Дружина 58-річна Лариса Григорівна завідує сектором археології обласного краєзнавчого музею. Має доньок – 36-річну Мирославу й 34-річну Олесю – та двох онуків, Владислава, 8 років, і 12-місячного Мирослава. Улюблений фільм – ”Троя” німецького режисера Вольфганга Петерсена, книжка – ”Одіссея” Гомера. Шукаючи інформацію в інтернеті, може просидіти за ноутбуком 20 годин безперервно
Комахи, які жили від 50 до 300 мільйонів років тому, мали розмах крил у кілька метрів. Їхній розмір залежав від рівня кисню в повітрі. Що його більше, то більші були крила.
На півострів Юкатан у Мексиці 65 мільйонів років тому впав велетенський астероїд. Від удару в повітря піднялися частки пилу. Земля понад рік була закрита від прямих сонячних променів пиловою хмарою, що викликало зміни клімату. Динозаври вимерли. Перед юкатанським метеоритом на Землю впали кілька дрібніших. Один – на межі Черкаської та Кіровоградської областей. Центр його кратера розташований там, де зараз місто Олександрія. Має кілометр у діаметрі. Поки їдеш у кратері – земля рівненька, виїжджаєш за його гребінь – починаються горби.
На місці падіння утворилося величезне озеро. Згодом вода пробила собі шлях і потекла в море. Так утворилася річка Тясмин. Вихід підземних вод на поверхню стався поблизу села Косарі Кам’янського району на Черкащині. Там зараз розташований Косарівський спиртзавод. Дивуюся, чому вони не використали це в рекламі. Це ж гарно звучить: “настояна на астероїді”.
Зуб найбільшої акули-мегалОдона маємо в експозиції археологічного музею Середньої Наддніпрянщини. Знахідку виявили в долині Тясмину. Паща риби була такою, що туди можна було заїхати “Жигулями”.
Після останнього зледеніння на території України був тундростеп. Росла велетенська мамонтова трава, в якій могла сховатися людина. Зникла, коли розорали степи. На гектар тундростепу припадало 40 тонн тварин. Зараз в африканській савані заледве доходить до 20 тонн.
Язики льодовика в долині річки Гірський Тікич сягали Кіровоградської області. Мисливці полювали на мамонтів. Убив одного – плем’я матиме їжу на півроку. Коли течія Гольфстрім пробилася до берегів Скандинавії, льодовик почав стрімко танути. З часом Україна на дві третини вкрилася лісом.
Люди білої раси мають 4 відсотки генів неандертальців. Вони дали нам світлий колір шкіри і біле волосся. У представників монголоїдної раси – 2 відсотки генів. У негроїдній немає взагалі.
Різка зміна клімату спричинила зміни в харчуванні людини. Мамонти пішли на північ. З голоду жителі території сучасної України почали вживати в їжу рибу. До цього гидували нею. Монголи досі її не їдять. Придатним для цього вважають тільки м’ясо тварин, які мають шерсть.
Прадавні люди з бивнів мамонта робили стріли. Ми провели експеримент. Пускали стріли з цього матеріалу у шматок м’яса. Влучали з такою силою, що кістки трощило на друзки.
У музеї зберігається 7-кілограмова кам’яна сокира. Це була зброя, якою арії завоювали тодішній світ.
Є знімок кісток чоловіка років 35 і його 14-річної нареченої. Поховані разом. Це обряд саті, коли подружжя хоронили разом. Знахідку розкопали поблизу Ірклієва Чорнобаївського району Черкаської області. Обряд описали в Індії, куди дійшла частина аріїв. Колись такий мали і слов’яни.
Індоєвропейці розпалися на дві групи – умовних іранців та індійців. Якщо грубо пояснити причину, то більшість населення визнала колишніх демонів богами, а богів – демонами. Інша частина продовжувала вірити старим богам. Іранська більшість гнобила індійську меншість. Тому останні змушені були мігрувати на південний схід у Індію. Там застосували найновішу зброю того часу – колісниці. Це як танк у Другій світовій війні.
Свастика – древній арійський знак. В Україні зустрічався у вишивках аж до кінця XIX століття. Якщо промені були в бік за рухом Сонця – це знак добра. У протилежний – зла.
Скіфи прийшли до нас із Казахстану. Там знаходять найдревніші їхні могили. Спочатку завоювали Малу Азію, а вже звідти транзитом через Кавказ і Кубань були витіснені в степи України. Маємо в експозиції мідну ситулу – посудину, якою жінки на головах переносили воду. У часи перебування скіфів на Кубані була склепана з трьох листів міді.
Скіфський меч-акінак знайшов чорний археолог біля Кам’янки. Понад рік торгувався з місцевим пошуковцем-любителем. Зрештою той викупив меч за 700 гривень і приніс у музей.
За дві грецькі амфори я віддав майже всю свою річну зарплату. Чорний археолог відкопав їх біля села Нетеребки Корсунського району. Домовилися, що передам гроші, коли покаже точне місце знахідки. Виявили там рештки поховання. Було видно, що одну зі схованок недавно грабували. Щоночі до місця розкопів приїздив автомобіль. Сподівалися, що їм вдасться завершити розпочате.
У тому кургані знайшли ще дві схованки. В одній була жіноча золота діадема.
Торік чорні археологи знайшли бронзовий скіфський казан біля села Мельники Чорнобаївського району. Спонсори допомогли його викупити. Заплатили 20 тисяч доларів.
1995 року спільна польсько-українська експедиція розкопала курган поблизу села Рижанівка Звенигородського району. Його почав досліджувати на початку ХХ століття поляк Готфрід Оссовський. Поляки вклали в це 25 тисяч доларів – величезну на той час суму. Оссовський розкопав жіноче поховання, а до чоловічого не добрався. 1995-го знайшли основну – не пограбовану камеру. Спочатку побачили воїна-охоронця та рештки його коня. Вождь був у червоно-білому вбранні, із золотою литою гривною на грудях – із лев’ячих переплетених фігурок. Рука лежала на руків’ї меча. Зброї було багато: спис, метальні дротики, лук із двома колчанами стріл. В амфорах біля нього залишили понад 100 літрів вина.
За умовами контракту, поляки на два роки забрали знайдене до себе. Позичили в банку 700 тисяч доларів. Зробили чудову експозицію. Витратили на рекламу шалені гроші. На в’їзді до Кракова встановили рекламні щити “Тутанхамон українських степів”. Заробили 2 мільйони доларів. Через два роки повернули експозицію в Україну. Митниця артефакти пропустила, а за експозицію вимагала сплатити 75 тисяч доларів. Грошей у Міністерства культури не було. Поляки її знищили. Зараз золото з Рижанівки лежить у фондах Інституту археології в Києві. Ніхто на ньому не заробляє.
Рижанівський вождь – керівник території площею максимум зо два райони. Його поховали на найвищій точці, звідки видно ледь не всі його володіння.
Десь у ті часи, ІІІ століття до нашої ери, цар Атей об’єднав Скіфію. Це був видатний чоловік – прожив 90 років, із яких 60 володарював. Він програв битву Філіппу Македонському – батькові Александра. Скіфи йшли на війну впевнені в перемозі – з воїнами в обозі на битву їхали жінки й діти. Тоді македонці захопили 20 тисяч рабів. У ті часи на території Скіфії щонайбільше жили 400 тисяч людей.
Атея поховали в Чортомлицькому кургані. Насипали могилу заввишки 21 метр і понад 400 у діаметрі. Її грабували ще у стародавні часи. У XIX столітті розкопали. Золото вивезли до Ермітажу в російському Петербурзі. У 1985–1986-х радянські археологи розкопали могилу цариці. Знайдене зберігається у столичному Музеї історичних коштовностей.
Біля ЧортомликА я знайшов підтвердження стародавнього скіфського звичаю, описаного Геродотом. По периметру кургану був рів. У ньому знайшли молодих воїнів із кіньми в повному обладунку. Їх убивали, щоб на тому світі вони охороняли царя.
Руїни грецьких міст у Криму простояли до ХVІІІ століття. А потім їх викорчували росіяни, які завоювали півострів і Північне Причорномор’я. Знесли все, що було назовні, й почали копати те, що лежало в землі. Брили використовували як камінь для будівництва. Біля Херсонеса залишилися жалюгідні руїни колишньої краси.
Юрій Стригун
