Я не про формулу Штайнмаєра.
Я про формули Президентів України Порошенка і Зеленського.
Отож, яким бачив Президент Порошенко статус Донбасу:
– згідно Закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, який голосувався тричі в 2015,2017 та 2018 році з ініціативи Порошенка це фактична територіальна автономія – особливий порядок призначення прокурорів та суддів;
– відмінний від загального економічного режиму здійснення господарської та інвестиційної діяльності;
– затвердження державної цільової програми для відновлення економіки;
право на укладення угод з Росією про прикордонне співробітництво;
створення загонів народної міліції;
– регіональний статус російської мови;
– недопущення кримінального переслідування.
Наступним кроком узаконення особливого статусу Донбасу стала пропозиція Президента Порошенка про внесення до Конституції відповідно до Розділу 15 “Перехідні положення” пункту 18 з таким текстом: “Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом”.
За визначення особливого статусу Донбасу в Конституції України проголосували 265 депутатів:
115 з Блоку Петра Порошенка на чолі з керівником фракції Юрієм Луценком та Володимиром Гройсманом з Іриною Геращенко;
69 – з Народного фронту з Андрієм Парубієм;
38 – з Опозиційного блоку на чолі з Бойком, Льовочкіним, Шуфричем й позафракційним Ківаловим;
14 – з Волі народу (Онищенко,Поплавський, Литвин..);
11 – з Відродження (Яценко, Зубик, Кіссе…)
5 – із Самопомочі (Гопко, Кривенко, Єднак, Пташник, Кишкар).
Нагадаю,що я не голосував за конституційне узаконення особливого статусу Донбасу!
Далі, коли стало зрозуміло, що у ВР не має 300 голосів, депутати БПП та НФ звернулися до КС щодо можливості розглядати ці зміни до Конституції не на наступній черговій, а на будь-якій сесії. І принциповий КС погодився з цим. Таким чином, ініціатива Порошенка конституційно узаконити статус Донбасу досі не скасована!
Тепер щодо особливого статусу Донбаса від Президента Зеленського. Якщо не входити в деталі, він пропонує лище одну суттєву відмінність від формули Порошенка – особливий статус Донбасу закріпити не в Конституції, а в Законі, який матиме не тимчасовий, а постійний статус.
Тобто, все абсолютно ідентично, окрім меншого ступеня парламентської легітимності – у Порошенка, щоб ухвалити чи відмінити особливий статус Донбасу треба 300 голосів, у Зеленського відповідно – 226.
Між іншим, аргументи щодо необхідності узаконення особливого статусу Донбасу у Порошенка і Зеленського майже 100 відсотково збігаються.
Раджу порівняти звернення Порошенка від 31 серпня 2015 року та виступ Зеленського від 1 жовтня 2019 року.
Мій висновок.
Отож, і формула Порошенка, і формула Зеленського
прямо суперечать Конституції України, зокрема статті 2 “Україна є унітарна держава” та не відповідають національним інтересам держави.
Також нагадаю, що поява будь-якої нової автономії у складі унітарної України можливе лише через згоду українського народу на всеукраїнському референдумі.
І останнє – мусимо врешті-решт запропонувати формулу України, а не Штайнмаєра чи Порошенка або Зеленського.
Микола Томенко, Громадський рух “Рідна країна”, авторський блог
