“Ні кроку назад “, – говорить про свою діяльність волонтер Олексій Святенко. Допомагає бійцям на Сході він із 2015 року. Минулоріч у Черкасах заснував “Музей АТО”. Останні два роки на передову їздить разом із дружиною.
Перші поїздки Олексія Святенка були на Донеччину. Тоді друзі запропонували йому допомогти бійцям.
За чотири роки волонтерства чоловік їздив на передову більше 120 разів. Він був у Авдіївці, Опитному, Пісках, Бахмуті й інших місцях. Каже, найважче у цій діяльності – пояснювати людям, що йде війна і потрібно допомагати бійцям: “Коли не вистачає чогось, або ти сам віддаєш останнє, а поруч люди не можуть навіть гривню дати, або щось купити, чи принести, чого в них достатньо, то дуже складно ламати цей поріг людей”.
Майже в кожній поїздці поряд з чоловіком – його дружина Крістіна Святенко. Вони разом два роки. Дівчина розповідає, коли у його поїздках вона поряд, їй спокійніше: “Крім того, що я знаю, що там відбувається, ще є нелегка дорога туди, це не менше ніж 1200 км, коли я з ним, я знаю, що він поїсть і відпочине, і морально я його підтримую, разом усе набагато легше”.
Крістіна Святенко пригадує свою першу поїздку до селища Піски, що на Донеччині: “Те що я побачила, мене так вразило, хлопці в окопах, сніг, холодно, ти, як продумаєш, що це ти дома під ковдрою, в теплі, ялинка вдома, є що їсти і тут – така картина, це щось змінюється і змінюється назавжди”.
Восени 2018 року Олексій заснував у Черкасах музей антитерористичної операції. Чоловік каже, що нині тут тисяча експонатів, які він збирав самостійно.
Найціннішим експонатом у музеї для Олексія є цей розвантажувальний жилет. Його передав друга Ігор. Олексій Святенко розповідає про жилет: “Він залитий кров’ю, і більше сотень прорізів на ньому від осколків. Він після цього надскладного поранення, за дуже невеликий термін, зміг не тільки піднятися на ноги, а й стати в стрій і це є прикладом незламності українського народу”.
Олексій Святенко розповідає, що зараз підтримки від держави та людей мало: “Ти сам повинен писати листи, десь стукати, і стукати дуже дзвінко, щоб десь відкрились якісь двері і, може, хтось зжалився і чимось допоміг, хоча кожного дня сотні тисяч гривень списується на патріотичне виховання, яке не відбувається, на те ж волонтерство, і це дуже прикро”.
Зараз чоловік готує передачу у Бахмут та Авдіївку на Донеччині. Туди вони їдуть 10 грудня, повідомляє “Суспільне”.
