unsplash.com
За народним календарем 7 вересня – Тита Листопадника. Вважалося, що цей день – останній придатний для збору грибів. Тож на Тита жінки та діти вирушали до лісу за смачним врожаєм.
За церковним календарем 7 вересня згадують перенесення мощей апостола Варфоломія; вшановують апостола від 70-ох Тита, єпископа Критського; святих Варсиса і Євлогія, єпископів Едеських, і Протогена, єпископа Карійського, сповідника; святого Міну, патріарха Константинопольського.
Іменинники 7 вересня:
Варфоломій, Тит, Мина.
7 вересня відзначають:
- День військової розвідки України.
Чи знаєте ви, що:
Наприкінці ХVIII століття мала місце напівдепортація чи напівеміграція залишків запорізького козацтва (власне, тих, які не втекли в Османську імперію за Дунай «до турка» або ж навіть і далі – «до Мальтизи!») на Кубань. Так постав своєрідний анклав України, відомий як Кубанське козацьке військо.
Українські напіввигнанці з волі імперії й водночас через необхідність якось вижити понад півстоліття вели запеклі воєнні дії проти тубільців – адигейців-черкесів. Закінчилася ця війна тим, що всі абадзехи потрапили в імперський полон. І чи не всі потім були виселені в Туреччину. На їхній території облаштувалися українці-кубанці. Проте, розкошували вони недовго.
Тяжка карма історії наздогнала їх.
Починаючи з 1918-го, Кубань охопило полум’я щонайлютішої соціальної революції: місцеве козацтво зійшлося у страшному класовому герці з прибульцями – «іногородніми», які з’явилися тут у великій кількості з пореформеного злиденного українського села. Перемогли за допомогою більшовиків з Півночі «прибульці».
Проте переможці невдовзі теж розплатилися. Колективізація, страшний голод-1933-го (і це на Кубані, з її найродючішими на всій Землі ґрунтами) і нескінченні репресії – «розкозачення» проти всіх станів тамтешнього українського населення. А за тим – Друга світова. Як взагалі уцілів той уламок українського етносу?! Відомо лише Богові…
