Сьогодні Україна почула добру новину: депутати врешті будуть голосувати через так звану сенсорну кнопку і кнопкодавство залишиться в минулому!
Але виникає закономірне запитання:
чому це рішення з’явилося через…13 років після встановлення сенсорної кнопки у парламенті?
Отож до історії питання.
Так звана сенсорна кнопка була встановлена у 2008 році за 400 тисяч гривень і пафосно презентована тодішнім очільником Верховної Ради Яценюком. Частина депутатів і журналісти вважали, що систему можна обманути й теоретично проголосувати за двох депутатів. Сенсорну кнопку перенесли далі униз пульту, щоб врахувати озвучену проблему. Проте оновлену систему так і не запустили, а невдовзі й звільнили самого Яценюка.
Проблему ліквідації кнопкодавства через сенсорну кнопку довели до абсурду за Януковича. Щоб дати можливість тиснути простим депутатам за себе і багатших хлопців-олігархів, голова Ради Рибак і керівник провладної фракції партії регіонів Єфремов придумали безліч маніпулятивних відмазок: від впливу на потенцію … до використання зубочисток для можливого зловживання системою!
Після Революції Гідності у голів ВР Гройсмана і Парубія забракло й гідності і принциповості ввести у дію сенсорну кнопку. Головні аргументи нікчемні: то система застаріла, то треба спеціальне рішення парламенту, а не всі фракції погоджуються.
Найбільш цинічною була позиція однопартійця Яценюка Парубія, який робив заяви рівнопротилежні до слів свого шефа в опозиційні часи й відмовлявся зупинити кнопкодавів із НФ і БПП та братніх груп.
І от за кілька днів до обрання нового керівництва ВР Парубій і К. почав вимагати негайного запуску донедавна критикованої ним сенсорної кнопки.
Тепер вже позицію таких собі вар’ятів зайняли очільники партії Зеленського – Стефанчук і Разумков. Їхня пісня стара й нова – система застаріла і мусить бути прописана у Регламенті.
Через 1,5 роки латентного кнопкодавства за часів ЗЕ-монобільшості відбулося прозріння голови Верховної Ради Разумкова і він заявив, що 2 березня депутати почнуть нове сенсорне життя. Про попередні абсурдні аргументи, які він та його партія озвучували, делікатно забули.
Що ж трапилося?
Разумков і К. розпочинають новий політичний проект і прагнуть змусити Зеленського рахуватися з ними. А ситуація така, що нині 226 голосів на підтримку кадрових пропозицій і законопроектів Президента ледь набирається. Тому сенсорна кнопка зробить “демплатформу в Слузі народу” власником контрольного пакету акцій у ВР.
Отож, політичні амбіції очільника ВР стали в основі довгоочікуваного і правильного рішення, яке наша команда вимагала ухвалити ще з 2008 року!
Водночас, ми вітаємо початок боротьби із кнопкодавством, але нагадуємо, що нинішні провладні й опозиційні депутати 13 років водили Україну пустелею власної брехні й маніпуляцій.
Микола Томенко, політик, громадський діяч