У давнину люди вірили в те, що день 11 травня наділений по-справжньому магічною силою. Дуже часто цього дня готували зілля з листя подорожника, мати-й-мачухи, кропиви. Займалися цим найчастіше знахарі, які запасалися зіллями на найближчі місяці, а потім використовували його для лікування хворих.
У народі свято 11 травня називали по-різному: Максимів день, Максим і Ясон. Вважалося, що в перший день другої травневої декади теплий вітер приносить здоров’я. Тому, його «збирали» в ладанки. Згодом їх носили на шиї. А ще у день Ясона колись спостерігали за погодою: «Якщо цього дня тепла ніч – гарним буде врожай, а ясний схід сонця віщує спекотне літо».
Хворих у цей день купали в дощовій воді. Робилося це лише в ясну і сонячну погоду, що віщувало повне одужання і довголіття. У негоду ніяких обрядів не проводили – лікування вважалося неефективним. Люди намагалися в цей день збирати березовий сік, який вважався саме зараз цілющим. Таким соком 11 травня і не тільки поїли хворих людей, розраховуючи на їх швидке одужання.
За церковним календарем 11 травня вшановують апостолів від 70ох Ясона і Сосипатра, Керкири, діви, та інших, що з ними постраждали; мучеників Даду, Максима і Квинтиліана; святителя Кирила, єпископа Туровського; мучеників Саторнія, Якисхола, Фавстіана, Януарія, Марсалія, Єфрасія, Маммія, Мурина, Зинона, Євсевія, Неона і Віталія.
Іменинники 11 травня:
Зенон, Максим, Кирило, Овсій, Віталій.
11 травня відзначають:
- Всесвітній день мігруючих птахів.
- Міжнародний день астрономії.
Чи знаєте ви, що:
Козацька медицина часто ґрунтувалася на тісному зв’язку зі зброєю, як не дивно. Леза, загартовуючи у вогні, охолоджували у воді. Цією водою і поїли знесилених та важко поранених. Давали також тим, хто від ран втратив багато крові. Заговорювали над «залізницею» (водою із залізом) пропасниці, навіювання. Тією ж водою з домішкою іржі лікували біль у печінці, тугу-нудьгу. На ній, ще гарячій, робили трав’яні настої.
Залізну воду не варили, бо вірили, що вона втрачає цілющу силу. Вона повинна була лише зігріватись од розпеченого заліза. Зброя, зроблена ковалем-циганом чи угорцем, вважалася магічною, щасливою. Вона відвертала нечисту силу й тамувала жорстокість ворога. Жінка, вмита водою, у якій циганська шабля охолоджувалася-купалася, мала уникнути татарського полону та невільничого ринку, якщо й ні – то ніде рабою гнаною не мала бути! Як-от Роксолана…
