Динарій вікінгів – унікальний експонат Черкаського музею

2 Липня 2021 20:00

До Черкаського краєзнавчого музею потрапив унікальний предмет – чверть пенні англійського короля Кнута (1017-1035).

Дизайн фото: Ірина Маршаленко

Це четверта частина монети пенні, яка недбало розрубана на частини. Знайдена вона на ріллі біля хутора Ярки Золотоніського району у квітні 2021 року. Об’єкт міг бути спочатку півпенні, розрубаний посередині, а потім підданий цій процедурі знов не так професійно.

Пенні – це дрібна розмінна грошова одиниця, назва якої прийшла з старогерманської мови. Найвідоміший британський пенні, вперше був викарбуваний у 8 столітті. Ще відомі шотландський та ірландський пенні, меншу популярність здобули австралійський, фінляндський і естонський пенні. Також «пенні» в США називають у просторіччі одноцентову монету.

Пенні – англійська монета, карбована з XI ст. зі срібла, міді, бронзи. “Черкаський” пенні білого металу, вірогідно – срібло. Монети чеканили у величезній кількості, розраховувалися даниною з датчанами.

Пенні мали широке ходіння на Русі.

Пенні англосаксонського короля Кнута Великого – монета типу «чотирилисник». Кнуд Великий (Кнуд Могутній, також Кнут); (994 / 995-1035) – король Данії, Англії та Норвегії, володар Шлезвига і Померанії з династії Кнутлінгов. Син датського короля Свена Вилобородого і Гунхільди. Під час походу Свен помер (лютий 1014) і данці, що брали участь у набігу проголосили Кнуда королем Англії. Кнут зумів об’єднати під своєю владою території Данії (включаючи сучасну південну Швецію), Норвегії та Англії. Під час свого правління Кнуд розділив Англію за датським зразком на чотири регіони: Вессекс, Мерсию, Східну Англію і Нортумбрию, заклавши основи англійського і британського територіального устрою. Також було кодифіковано англійське законодавство. У Данії при ньому склалося особливе військо (тінглід) з представників найбільш знаних родин (зародок лицарства), почалася регулярне карбування монет.

Пенні короля Кнута Великого типу «чотирилисник» отримав таку назву завдяки оздобленню центральної частини лицьового та зворотного боків монет. Це обрамлення представляє собою арку, створену чотирма дугами, в яку укладено зображення.

На лицьовій стороні монет Кнута цього типу вміщено погрудне зображення короля, в римському військовому плащі, так само, як і на монетах його попередників. Однак, на відміну від них, на голові цього правителя ми бачимо регалію, яка зараз у багатьох асоціюється з королівською владою – корону, зубці якої, ймовірно, виконані у вигляді лілій. Круговий напис свідчить – CNVT REX ANGLOR – «Кнут, король англійців».

Зворотний бік монет несе зображення довгого хреста, в кутах якого розташований орнамент, що складається з чотирьох дуг, які всі разом схожі на 4 пелюстки. Круговий напис – COLGRIM MO EO – повідомляє нам про монетарія по імені Кольгрім, що відповідав за випуск цих монет в Йорку.

Але як пенні дістався до наших земель в часи середньовіччя?

Такі пенні в народі називають «дінаріями вікінгів». Монета могла з вікінгами потрапити в Хедебю, південний схід Ютландії – найбільше торговище Балтики, підвладне данцям або на шведській острів Готланд – інший купецький центр того часу. Туди звозились товари з усіх куточків світу – хутра, тканини, вино, сіль, скляний посуд, ювелірні вироби. Наша монета могла рухатися з країни в країну, але в будь-якому випадку пенні Кнута судилося відправитися на схід – через Новгород, північні торгові врата Гардарики до країни русів.

У 1993 році в Новгороді був виявлений скарб із 59 візантійських і європейських монет, в тому числі двадцять один пенні Етельреда і Кнута Великого. За вагою вони тягнули на гривню – рахункову грошову одиницю тих часів.

У скандинавському «Описі Землі» XIII-XIV століть відразу за Гардарикою згадують державу грецького конунга і його столицю Міклагард. Шлях з Новгорода до Візантії вікінги добре знали: діставшись до Дніпра, вони спускалися до Чорного моря і пливли вздовж його берегів в Константинополь – торгувати і найматися на службу. Це найімовірніший шлях, як пенні міг потрапив на нашу територію…

Тамара Кургіна-Коваленко, старша наукова співробітниця сектору археології краю