За часів Хмельниччини та Руїни контроль Речі Посполитої над Черкаським староством був формальним. У 1654–1667 рр. місто та навколишні землі перебували у горнилі московсько-польської війни. Лише після Андрусівського перемир’я (1667 р.) Черкаси із староством знову опинилися під польською владою.
Майже 100 років (з 1639 по 1735 р.) Черкаське староство (з невеликими перервами) знаходилося в управлінні відомих польських магнатів Потоцьких. Нерідко вони передавали його в посесію своїм родичам. Саме так черкаським старостою став пан Лукаш Прусіновський (†1694), котрий був очільником староства у 1676–1694 рр.
Лукаш походив із роду середньозаможних польських шляхтичів Прусіновських гербу «Топур», які проживали у Белзькому воєводстві (Галичина). Їх родове «гніздо» – с. Прусинів (суч. Низи Сокальського р-ну Львівської обл.) коло м. Белз. Він був одним з трьох синів Януша Прусіновського, підкоморія белзького і Маріанни (Хелени) з Калиновських.
Прусіновські мали тісні зв’язки з магнатами Потоцькими (в т. ч. родинні). Рідна сестра діда Лукаша Адама Прусіновського, воєводи бельзького Ядвіга (За К. Нєсєцьким – Ельжбета) – перша дружина Якуба Потоцького, воєводи брацлавського, відповідно – матір великого гетьмана коронного Миколая Потоцького (І) «Ведмежої лапи», котрий господарював у Черкаському старостві напередодні Хмельниччини. Матір самого Лукаша Прусіновського, донька Валентія Александра Калиновського, генерального подільського старости – вдова іншого Миколая Потоцького (ІІ), ротмістра королівського.
Разом із братами Анджеєм та Казимєжем Лукаш Прусіновський служив у королівському війську, обіймав посаду хорунжого белзького. У 1685 р. призначений каштеляном любачівським. Завдяки спорідненості з магнатами Потоцькими, отримав у посесію Черкаське староство після смерті у 1676 р. черкаського старости Миколая Потоцького (ІІ).
Обіймав посаду черкаського старости до своєї смерті у 1694 р.
Дмитро Куштан, археолог, краєзнавець
