10 листопада 1791 року місто Черкаси одержало від польського короля Станіслава-Августа «Привилегий, или Жалуванну грамоту», тобто, запізніле магдебурзьке право.
Дивно, що одне з найважливіших у військово-стратегічному і політичному відношенні середньовічних міст на Правобережжі Середнього Подніпров’я, яке було центром величезної адміністративно-територіальної і військової одиниці у складі Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої, резиденції черкаського і канівського старост, одержало магдебурзьке право лише 1791 року, тоді як менш значні міста і навіть «новоосажені слободи» Південної Київщини, що поступалися перед Черкасами і територією, і значенням, і популярністю, одержали згадане право набагато раніше (Корсунь (1584), Чигирин (1592), Мошни (1592), Канів (1661), Лисянка (1622), Крилів (1616)).
За ним, міщанство ставало окремим суспільним станом, який мав свої власні органи самоуправління. Таким чином в Черкасах була міська рада (магістрат), що, як правило, складалася з війта (він очолював магістрат), його помічників (бурмістрів) і двох колегій – ради (до якої входили райці, ратмани, радники) й лави (лавники, засідателі), що її обирало міське населення. Магістрат керував справами міської адміністрації, суду господарства, фінансів, поліції тощо. Судова компетенція належала і до ради, і до лави. Їх розмежування було не завжди виразне, але, як правило, лава виступала як судова колегія у кримінальних, а також цивільних справах, а рада – як колегія в адміністративних та складних цивільних справах.
Крім «городских преимуществ» та «протчих свобод, вольностей и отличий» вільне місто Черкаси одержало і «отъличный герб», кольоровий малюнок і опис якого занесено до Жалуваної грамоти: «…жалуем оному герб, каков здесь живописью изображен, то есть среди поля война, на снаряженном коне скачущего, в польский военный мундир одетаго, копие в правой руке, к поражению неприятеля устремленное, держащего».
Герб Черкас 1791 року – це перший відомий в історії Черкас, що надавав місту право на його використання. У майбутньому Жалувана грамота 1791 року з занесенням до неї герба використовується як юридична основа в різноманітних тяжбах (судових справах), як наприклад, між «міською громадою» і черкаським старостою князем Ієронімом Сангушком 1798 року. При цьому в кожному випадку до судової інстанції треба було подавати «с тои привилегии точную копию», а інколи копію кольорового зображення герба.
На початку ХІХ ст. від Магдебурзького права на підросійській Україні залишилось небагато. Це сталося внаслідок поступового обмеження прав органів місцевого самоврядування з боку імперського уряду; втручання місцевої адміністрації в справи міст із правом на самоврядування; невизначеність компетенції та меж дії між війтом, радою та лавою; відсутнім дієвим контролем діяльності місцевих адміністрацій; корупції та хабарництва серед посадових осіб магістратів та державних органів. Магдебурзьке право на Наддніпрянщині було ліквідовано указом імператора Миколи І в 1831 році.
Сергій Ганницький, завідувач відділу історії краю Черкаського обласного краєзнавчого музею
