Цього дня 145 років тому, 23 листопада 1876 року, розпочався рух поїздів від Фастова через Бобринську (нині станція імені Тараса Шевченка) до Знам’янки з відгалуженням до станцій Шпола та Черкаси.
Фастівська залізниця тоді складалася з 19 станцій і трьох полустанків. Перегони ділилися в межах 22 верст, що створювало тоді найбільшу пропускну спроможність для семи пар поїздів, які рухались із середньою швидкістю 17 верст на годину.
“Цукрова дорога” – так називали Фастівську лінію.
У перший рік експлуатації Фастівської дороги про її ненадійність говорилося і писалося так багато, що їздити нею просто боялися. “Мне не раз приходилось слышать, – делился впечатлениями от линии современник, – что всякий пассажир, отправляющийся по ней, должен отслужить предварительно молебен и написать духовное завещание”.
У 1897 році Фастівська залізниця була викуплена Південно-Західною залізницею.
На Бобринській було збудоване головне депо на дев’ять паровозних стоянок і сарай на вісім вагонів. Там же була головна майстерня для ремонту паровозів та вагонів (СЕМЗ), магазин для запасних частин і матеріалів. У головних майстернях працювало 250 робітників.
Сергій Ганницький, завідувач відділу історії краю Черкаського обласного краєзнавчого музею
