Радію, що політики і високопосадовці готові долучитися до наукової та культурологічної спільноти країни та ЮНЕСКО у справі пошанування 300-річчя Великого українця Григорія Сковороди.
Проте ідеї про встановлення нових пам’ятників мандрівному філософу в Києві та інших містах виглядають не зовсім доречними з огляду на спосіб життя та світогляд Григорія Сковороди.
Варто було б посадовцям прочитати твори мудрого українця, ознайомитися із його концепцією «сродної праці».
Для прикладу, пропоную послухати знамениту байку «Два коштовні камені – діамант і смарагд» у виконанні Дмитра Франька, яка підкаже напрям пропагування ідей та цінностей КЛАСИКА. (див. ridna.ua. Твори Григорія Сковороди (аудіо) із фондів Національної радіокомпанії).
Між тим, інформую, що у Києві в 1977 році був встановлений пам‘ятник Григорію Сковороді на Контрактовій площі (скульптор – Іван Кавалерідзе, архітектор – Василь Гнєздилов). Щоправда партійне керівництво змусило прибрати натільний хрестик, Біблію змінити на торбинку, а босі ноги вдягти у постоли. Як би там не було, а цей пам‘ятник і місце – є одним із знакових у Сковородинівській Україні.
Тож ще одного пам‘ятника в Києві НАРОДНОМУ Сковороді точно не треба. Потрібно інше:
щоб і пересічні українці, й владці вивчили світоглядні заповіти та перейнялися життєвими цінностями УКРАЇНСЬКОГО ФІЛОСОФА!
