Думка фахових спеціалістів в будь-якій зі сфер життя нашої країни завжди цікава своїми фактами, прогнозами та непередбачуваними оцінками реалій.
Микола Маломуж – екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії. Народився у Скаливатці під Ватутіним на Черкащині. Професійний розвідник.
З огляду на динамічне продовження розгортання військових дій на сході, “Слово і Діло” вирішило поцікавитись у Миколи Маломужа щодо прогнозів та шансів швидкого закінчення АТО, оцінок її ефективності і не тільки.
СіД: 19 сенаторів США надіслали листа Обамі з проханням визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями. З якої причини, на Вашу думку, світова спільнота і досі не визнала ДНР та ЛНР терористичними організаціями?
М.М.: Червоний Хрест оцінює ситуацію як український громадянський конфлікт при втручанні Росії. Неможливо сказати, що це є терористичні організації, наявні лише окремі ознаки терористичних організації – найманці, бойовики, тяжке озброєння, проведення ціленаправлених операцій проти українських військових. Очевидно, що це бойові дії. Але для того, щоб показати, що це саме терористичні організації, потрібно кваліфікувати бойовиків як людей, що мають чітку політичну мету, використовуючи терористичні методи її досягнення.
Якщо брати мотивацію і структуру ДНР та ЛНР, то вона не є однорідною. По-перше, є політичні структури, які в свій час начебто відстоювали інтереси сходу (федералізацію, автономізацію сходу). По-друге, є безпосередньо бойові структури. По-третє, є терористи, які реалізовують план Росії по дестабілізації (російські найманці, працівники російських спецслужб та військослужбовці російської армії). Четверта категорія ─ це бандити, які не мають ніякої політичної цілі, а ставлять за мету контролювати тіньовий сектор економіки, рейдерство та рекет в регіоні.
Спілкуючись з багатьма керівниками європейських структур, зазначаю, що оцінки різні. Одні говорять, що це громадянське протистояння, інші говорять, що це поєднання представників Донеччини та Луганщини, які були дезорієнтовані під впливом інформаційної пропаганди з Росії.
СіД: Росія концентрує свої війська на кордоні з Україною. Як Ви вважаєте, чи є вірогідність прямої інтервенції?
М.М.: Зараз буде відбуватися розширення масштабів бойових операцій в Донецьку та Луганську. Відповідно, Росія готується до масових жертв. Буде стояти питання гуманітарної катастрофи, ініційоване саме РФ. В такому разі може постати питання щодо введення миротворчих військ.
СіД: Отже, НАТО?
М.М.: Я не підтримую входження України до НАТО, бо буде ще більша військова конфронтація з РФ. НАТО не прийме Україну. На даний момент стоїть тільки питання допомоги НАТО у плані постачання амуніції, бронежилетів, систем захисту. Пізніше може стояти питання про системи озброєння, але лише задля оборони.
СіД: Чи є вірогідність введення іноземних миротворчих військ в Україну?
М.М.: На даний момент ні. І нам цього не потрібно. Ми повинні закінчити операцію, використовуючи миротворчий діалог, а також системні спецоперації проти терористів та російських найманців. Необхідне створення коридору для відправлення цих найманців до Росії, аби зменшити кількість жертв при проведенні наших військових операцій. Путін і Лавров заявляють, що вони готові до стабілізації. Значить Меркель, Олланд, Порошенко і Путін повинні збиратися.
СіД: В Одесі і Харкові нещодавно відбувалися сутички. Багато хто думає, що це новий етап розгойдування «човна». Як думаєте Ви?
М.М.: Це спроби «розширення географії», створення нових осередків дестабілізації. Спроба підняти людей спочатку на масові протести, а тоді, можливо, на озброєнні акції. Є небезпека – при зменшенні зони, що знаходиться під контролем бойовиків, розширення зони проведення терористичних та диверсійних операцій. Без проведення великого діалогу, теракти можуть мати широкий характер. Діалог має запобігати формуванню терористичної діяльності. Інакше будемо мати довготривале системне протистояння. Усі країни світу це проходили, згадаємо лише Ірландську Республіканську Армію – системне протистояння протягом десятків років!
СіД: Нещодавно Денис Богуш у коментарі «Слову і Ділу» відзначив, що Пентагон ще у 90-ті визнав інформаційне поле зоною бойових дій. Чи вважаєте Ви, що Україна повинна вести інформаційну війну?
М.М.: У нас має бути дуже потужна інформаційна система, яка має працювати в позитиві, але не у рамках інформаційних війн. Зараз багато моїх колег ставлять питання про проведення з нашого боку інформаційних війн, що я вважаю принципово неправильним. Я за те, щоб була активна інформаційна робота, відповідно, мають бути створені інформаційні ресурси, незалежні і з боку держави. Проти нас ведеться спрямована інформаційна війна, але нейтралізувати її ми можемо тільки за рахунок ефективних прозорих інформаційних посилів. Якщо ми встаємо на шлях спецоперацій, підробки фактів, ми встаємо на точно такий же шлях, а він не має перспектив.
СіД: Спікер прес-центру АТО Олексій Дмитрашківський повідомив про українських військових, що були вимушені відступити на територію Росії через відсутність підмоги. На Ваш погляд, чи визнають бійців 72-бригади дезертирами, як хлопців з 51-ї бригади?
М.М.: Проводиться АТО, а говоримо про те, що йде війна. Ми не у стані війни зараз – це дуже важливо. Недарма не оголосили військовий стан – ми не маємо правових підстав. Фактично є велика вина керівництва АТО і керівництва ЗСУ, Нацгвардії. Зрозуміло, що постає питання, чи не є вони дезертирами, або ще більше – військовими злочинцями. Я вважаю, що військовими злочинцями вони не є, адже вони не здалися противнику. Якщо вони не здалися ДНР чи ЛНР, Росії, не заявляли про отримання російського громадянства або переходу до лав російських збройних сил – я не бачу прямих підстав називати їх зрадниками або дезертирами.
СіД: РНБО вже заявило, що вони не здавалися та не просили політичного притулку.
М.М.: Так, я це знаю. Я оцінюю так – це крайня необхідність, на яку вони вимушені були піти, оскільки не мали засобів для проведення бойових операцій. Враховуючи, що у законодавстві є положення про крайню необхідність, я б не оцінював дії бійців 72-ї бригади як злочин.
СіД: Щодо неукомплектованості армії. Люди пожертвували на армію 140 млн грн., про це заявила прес-служба Міноборони. При цьому бійці Нацгвардії кажуть про недостатню укомплектованість і нестачу фінансування. Чому виникає така ситуація?
М.М.: До цього часу організованої ефективної поставки ні продуктів харчування, ні зброї, ні систем захисту не було з низки причин, серед них і бюрократія. Законодавчі акти, що діяли, не могли ефективно забезпечити у режимі декількох днів усім необхідним. У ЗСУ та Нацгвардії не працює система забезпечення тилу.
СіД: Що з цим можна зробити?
М.М.: Зараз у нас є генерали, які діяли в Афганістані, які готові організувати незалежні ні від чого поставки всіх засобів по тиловому забезпеченню. Це повинна бути ціла система, на яку зараз мало звертали уваги, ігнорували, як правило. Думка була лише про забезпечення військовослужбовцями на «передньому краї» − це була велика помилка.
А тепер щодо грошей, які виділяють. Загалом, усіх коштів близько півмільярда гривень. Це все збирали люди, «по копійкам». Я б зараз поставив таке питання: якщо ми говоримо, що бюджету недостатньо, тим паче був введений військовий податок, якщо прості громадяни збирають гроші по 500-600 гривень, чому ми не говоримо про 30-40 олігархів, серед яких достатньо мільярдерів? Розпочинаючи з тих, хто знаходиться при владі. Якщо звичайна людина віддає від своєї зарплати або пенсії половину, то нехай вони дадуть хоча б десяту частину. Знаєте скільки мільярдів доларів буде? От нехай дадуть, починаючи від Президента України. Це буде 18-20 млрд доларів чи 200 млрд гривень.
СіД: Про патріотичні пориви олігархів: навіщо пану Коломойському АТО?
М.М.: Для олігархії – це перерозподіл власності та питання швидкого закінчення війни, нового «виходу» на Верховну Раду, «свого» уряду, «своїх» глав адміністрацій. Цинізм зрозуміло. «Забрати» у Януковича, «іванющенків», «бойків», частково у Ахметова. Тобто це великий розподіл. Вони зараз, маючи сотні мільйонів доларів, не використають їх на захист держави. А пішли по тому шляху, як наш Арсеній Петрович, прийнявши антикризові закони, а не діючи таким чином, щоб у цей складний період поділитися із суспільством.
Якщо конкретно говорити про пана Коломойського, то усі ми знаємо теми, пов’язані з викачкою нафти. Зараз на війні вони так само наживаються. Вже розподілено, який бізнес може перейти від одного олігарха до іншого, ідуть таємні перемовини. Оце велика правда, яка є.
СіД: Олег Тягнибок пропонує перевіряти на поліграфі відповідальних за закупівлю військового спорядження і генералів на рахунок корупції та здачі розвідданих. Як Ви ставитесь до використання детектора брехні у силових структурах?
М.М.: Лише коли це має законну підставу і лише коли це добровільно, це згідно із військовим законодавством. Але я підтримую таку позицію: якщо ми говоримо про тотальне використання поліграфу, то воно має бути задіяне також для усіх, без виключення, чиновників. Починаючи від перших осіб держави і закінчуючи звичайним міліціонером, який виконує адміністративно-розпорядчі функції.
СіД: Які Ваші особисті прогнози щодо АТО?
М.М.: Я передбачаю, що протягом місяця-півтора ми повинні зняти гостру фазу бойових операцій, але ми скоріш за все перейдемо до дуже небезпечної системи – до дії невеликих терористичних та диверсійних груп, причому в різних регіонах України. Якщо ми не підемо на оперативні заходи і не створимо професійну систему спецоперацій, що будуть проведені спецслужбами, тоді не зможемо проводити серйозні агентурні, технічні розробки, тобто не зможемо попереджувати теракти. Якщо теракт уже скоєний – це вже прорахунок спецслужби. Це перша важлива система, а друга – це той великий діалог, який зможе зняти напругу між людьми.
СіД: Однак питанням великого діалогу з Донбасом, ліквідуванням «психологічних моментів» потрібно було займатися вже давно, всі попередні 23 роки…
М.М.: Так, дійсно, цим питанням потрібно було почати займатися значно раніше. Але другий Президент України Леонід Кучма, а за ним і Віктор Ющенко підходили до цього з неправильним підходом, консервуючи бандитів у регіонах.
Аналогічна ситуація і з Кримом. Немає глибокої державної політики. Чому ми втратили Крим? Тому що бойові підрозділи не діяли ефективно в перші дні. Там потрібні були: великий діалог, оперативна дія спецпідрозділів, введення надзвичайного стану, взяття регіонів під контроль українськими силовиками, перекриття кордону, потужна підтримка з центру. Замість місцевих СБУшників та спецпідрозділів туди мали бути направлені спецпідрозділи з центру. Це було б ефективно.
