Брехлива кремлівська пропаганда намагалася створити Слов’янську репутацію “сталіци Донбасса, восставшего протів кієвскай хунти”. При цьому активно обігрувалася сама назва міста як “сімвол єдінєнія славян”. Насправді ж, ніякого символізму у назві немає, пише “Козацький край”.
Перекази свідчать: 1645 року у цій місцині у межиріччі Сіверського Дінця і Казенного Торця козаки збудували невелику дерев’яну фортецю, яку назвали Тор. Таку ж назву отримало і носило понад сто років містечко, яке розрослося навколо фортеці. Розвитку містечка Тор (або, як його ще називали – Тавр) сприяв і солеварний промисел.
1677-1678 років сюди прибула перша велика хвиля переселенців з центру України, де після двох походів турків, метою яких було завоювання козацької столиці Чигирин, настала руїна. Переселенців з Центральної України місцеві найчастіше називали черкасами, відтоді й до сьогодні селище поблизу нинішнього Слов’янська носить назву Черкаське – до речі, тут народився легендарний актор, режисер і сценарист Леонід Биков, який надзвичайно любив Україну…
Вже у XVIII столітті в Російській імперії пішла мода на перейменування населених пунктів або на честь імператорської родини, або на честь “великих промислових досягнень”. Тор, який на той час нічим іншим, окрім видобутку солі, не міг похвалитися, почали називати Соляним, потім Солеванськом, Соловенськом і тільки опісля цього – Слов’янськом. Так “сіль” у мові дивовижним чином трансформувалася у “слов’ян”. До речі, навіть в часи Російської імперії місто належало до так званої Слобідсько-Української губернії, а не до “Новоросії”, як це вигадала хвороблива уява сучасних кремлівських борзописців.
…У першому українському вертольоті, який було підло збито терористами у небі над Слов’янськом, серед загиблих – бортовий авіатехнік старший лейтенант Ігор Грішин, славний син Слов’янська. В одному екіпажі з ним був і водночас загинув уродженець Черкащини майор Олександр Сабада. Доля знову звела в одну команду корінного донбасця і вихідця з Черкащини, козацького краю, переселенці з якого понад три сотні тому дали поштовх до розвитку Слов’янська – тоді ще козацького містечка Тор.
