23 квітня у дохристиянські часи наші предки відзначали два свята жіноче і чоловіче. Жіноче або точніше кажучи дівоче свято називалося на честь Лелі, дочки Богині кохання Лади – Лельником.
Вшановуючи Лелю і Ладу дівчата виконували обряд Ладування і при цьому співали пісні Ладовиці. Суть обряду полягала в упорядкуванні хаосу, встановлення рівноваги, як у природі, так і в душі.
Чоловіки ж 23 квітня вшановували батька всіх Богів Ярила та Овсеня, покровителя бджіл і коней. Цього дня до схід сонця умивалися росою, обходили ниву з хлібом та палили вогнища, що символізувало відкриття небесних воріт та появу різнотрав’я. А потім у жертву Богам приносили півня, споживаючи його у полі без жінок.
Християни 23 квітня вшановують мученика Терентія, про якого у народі говорили, що «Терешко дороги сушить». Також цього дня спостерігали за сходом Сонця. Якщо зійде червоне у туманному серпанку – рік буде врожайний, а якщо викотиться, як на долоні – доведеться пересівати озимину.
Також 23 квітня за церковним календарем вшановують мучеників Олександра, Максима, Федора та інших 33-х, мучеників Якова пресвітера та Григорія – патріарха Константинопольського.
Іменинниками 23 квітня є Терентій, Яків, Олександр, Максим, Григорій.
