Місто на березі річки – це завжди романтично, а поблизу Черкас Дніпро справді розкинувся, як море: саме тут він настільки широкий, що, стоячи на одному березі, не бачиш іншого. Слова Гоголя “рідкісний птах долетить до середини Дніпра” тут знаходять буквальний сенс.
Чуже ім’я
Найцікавіше в Черкасах – назва міста. Не тому, що більше нічого цікавого тут немає, просто вчені не можуть пояснити походження імені міста. Деякі з відомих краєзнавців навіть стверджують, що розгадка таємниці може пролити нове світло на витоки козацтва і, можливо, походження українців.
Слово “черкаси” – екзонім, тобто назва місцевості або народу, не вживане місцевими жителями. До появи міста Черкаси жителі Придніпров’я такою назвою не користувалися, а ось московити і татари називали цим словом якраз жителів Придніпров’я.
Слово “Черкаси” має тюркське походження. Легенда про заснування міста свідчить, що баскак Ахмат (намісник в завойованих монголами землях) завів дві слободи, куди стікалися розбійники і злодії. Чернігівський князь Олег поскаржився на це хану Телебугу, а той дав Олегу загін монголів і наказав розорити Ахматові слободи. Наказ виконали, а жителі слобід, ті самі черкаси, втекли до баскаків до Канева і звели по сусідству місто. Якщо легенда правдива, то заснували Черкаси приблизно в 1284 році.
Поділ і гори
Найкращі описи Черкас XIX століття можна знайти в творах видатного краєзнавця Лаврентія Похилевича: “Місто розташоване частиною на невисоких горах, що тягнуться над Дніпром, з яких відкриваються мальовничі краєвиди на річку, частиною ж на пологому березі Дніпра”.
“Частина на пологому березі”- це про черкаський Поділ, який існував до середини XX століття. Це була ділянка дніпровської заплави, яку часто підтоплювало водами Дніпра, а зараз майже на всій її території розтеклися води Кременчуцького водосховища.
Але черкащани не бажають відставати від Києва – втративши свій Поділ, вони створили собі Хрещатик. Таку назву центральній вулиці присвоїли в 1993 році: в радянський період вона була Урицького, а до революції – Дубасівська. Саме на Хрещатику і поряд з ним розташована основна частина черкаських пам’яток.
Утім, з XIX століття їх збереглося небагато: в радянський період в Черкасах зруйнували всі культові споруди і значну частину будівель. Що стосується “частини на невисоких горах”, то вона особливо ефектно виглядає з дамби через Дніпро при в’їзді в місто з боку Києва.
Слідами Городецького
Дорадянська архітектура Черкас пов’язана з відомим київським архітектором, “повелителем бетону” Владиславом Городецьким. Одне з його творінь – модерновий будинок колишнього комерційного банку (1914 р вул. Хрещатик, 251). Зараз в цій будівлі – зокрема, музей поета Василя Симоненка. Крім банку, Городецький спроектував в Черкасах чоловічу гімназію (Замковий узвіз, 28, зараз – музичне училище) і жіночу гімназію (вул. Смілянська, 33). Великий архітектор також створив павільйони черкаського ринку, але нині від них залишилася лише одна споруда – колишній “Рибний ряд” (вул. Хрещатик, 190, у дворі). Про “Рибний ряд” та його автора знає далеко не кожен черкащанин, тому пошук цієї будівлі буде нагадувати гру в сіті-квест. Але попереджаємо: багатьох туристів будівля може не вразити.
А ось будинок Щербини, безперечно, вразить усіх. Його господар був “грабарем”, тобто керуючим артіллю землекопів. Побудували цей палац в 1892 році, а зараз в будівлі діє Палац одружень – такому РАГСу можуть позаздрити навіть столичні молодята.
На Хрещатику перебуває ще один видатний будинок – колишній готель “Слов’янський”. Увінчану численними шпилями псевдоготичну будівлю неможливо не помітити. Її теж проектував Владислав Городецький в 90-х роках XIX сторіччя; зараз тут розташована філія Укрсоцбанку.
Є в Черкасах і пам’ятник архітектури, пов’язаний з головним українцем всіх часів – Тарасом Шевченком. Це колишній будинок черкаських підприємців братів Цибульських на розі вулиць Хрещатик і Байди-Вишневецького. У 1852 році Кобзар гостював у Цибульських, а зараз тут знаходиться музей однієї книжки – “Кобзаря”.
Воїни світла
Одним з небагатьох цікавих пам’ятників радянського періоду став насипаний над дніпровською заплавою пагорб Слави зі скульптурою фігурою “Батьківщина-мати”. Фігура дуже оригінальна: у правиці вона тримає не меч, а “миску” з електронним миготливим ліхтарем. Цей предмет повинен символізувати вічний вогонь, але у вимкненому вигляді більше схожий на капелюх-циліндр.
Утративши всі старовинні храми, Черкаси збудували найбільшу в Україні православну церкву: розміри Михайлівського собору (вул. Ільїна, 212) вражають. У центрі міста на площі Слави стоїть ще один новий собор – Святотроїцький. Він невеликий, але досить цікавий архітектурно.
Є в Черкасах ще одна досить незвичайна культова споруда. Це буддійський храм Воїнів Світла. Будувати його почали українські шанувальники буддизму в 1990 році. Місце вибрали невипадково – на їх думку, тут знаходиться енергетичний розлам, а 5000 років тому на цьому самому місці вже стояв буддійський храм. В 90-ті роки минулого століття храм став центром підготовки “воїнів” – майстрів кунг-фу. Вони вважають Черкаси містом воїнів, адже черкаси, а потім козаки (яких московити теж часто називали “черкасами”) дійсно завжди були воїнами. Хтозна, можливо, загадкова назва “Черкаси” має буддійське походження.
Завершити прогулянку по місту можна в Ювілейному парку на березі Кременчуцького моря (вул. Дахнівська, біля дамби), а малечу варто зводити в Черкаський зоопарк (вул. Смілянська, 132).