Цього дня вшановується пам’ять архистратига Михаїла. Ще одна назва свята – Чудо святого архангела Михайла (або ж у народі – Михайлове чудо).
Михайлове Чудо святкували дуже просто: цього дня не працювали. Гріхом вважалося на Михайла сіяти, орати, рубати дрова, мазати хату, будувати, копати, пекти хліб тощо. Можна було лише варити їсти, пасти, виконувати дрібну хатню роботу, годувати худобу та птицю.
У народі побутує безліч переказів про заборону в цей день робити яку завгодно небуденну роботу, а також про те, як було покарано неслухняних. На Черкащині, наприклад, одному господареві стало шкода доброго робочого дня, і він пішов сіяти. Посіяв озимину, а коли повернувся додому, почав сіяти все, що траплялося під руку, по хаті, подвір’ю, по всій садибі: посіяв сіль, борошно, крупи, сушені ягоди. І ніхто не міг його привести до тями. Усю ніч сіяв, аж поки не прийшов священик. Коли прочитав молитву над ним, аж тоді він схаменувся. І зарікся будь-коли на Михайла працювати.
Таких оповідань і про хазяйок, що пекли хліб, і про хазяїв, що рубали чи копали, складено чимало в кожному населеному пункті.
За християнським Місяцесловом, Чудо святого архістратига Михайла полягало в тому, що він зробив чудотворним джерело біля храму святого Михайла у Фрігії та запобіг потопу, який загрожував знищити храм і долину.
У християнстві Михаїл – головний архангел, який є одним з найбільш шанованих біблійних осіб. Архангел Михаїл – архістратиг (грецькою – верховний воєначальник), полководець воєвода вірних Богові ангелів, переможний ворог Сатани, переможець зла. Він вважається покровителем воїнів, що борються за праведне діло. Саме ім’я Михаїл означає давньоєврейською “хто як Бог”.
На стародавньому гербі Києва зображено Архангела Михайла з мечем. На іконах святий топче ногами диявола, бо головна функція Архістратига — боротися з нечистю. У лівій руці він тримає зелену фінікову гілку, а в правій — спис з білою хоругвою або полум’яний меч. Святий Михайло озброєний так саме для боротьби з нечистою силою, для винищення погані. Тому йому підкорюються сили природи: вітер, грім, блискавка.
За народними уявленнями, святий Михайло, як повелитель вітру, носить його на лівому плечі, тримає за вуса, і приборканий вітер дмухає потихеньку. А коли Архангел трохи попустить вуса вітрові, тоді зчиняється буря або здіймається вихор, а взимку віє завірюха. Вихор у народі вважався уособленням нечистого, тому було важливо, щоб проти нього боровся сам Архістратиг Михайло. Легенди оповідають: якби не він, то вітер би так розгулявся, що увесь білий світ знищив би. Казали, що святий Михайло стріляє у чортів блискавкою, після чого гримить грім.
Що ж до погоди, то 19 вересня вранці починалися Михайлівські приморозки: “Михаїл памороззю землю прихватив”. У давнину наші пращури погоду на зиму визначали за листям осики: якщо воно лягає лицьовою стороною вверх – до студеної зими, виворітною догори – зима буде теплою, а якщо і так, і так – то на помірну зиму.
