«Вересень — рум’янець року», або ж «вересень до столу подає», — казали наші предки, закінчуючи польові роботи. Дні у цей час вже коротшали та здебільшого негодило, а тому молодь збиралася в одній хаті на вечорниці, досвітки, чи-то посвітки. В оселі під стелею висів посвіт, такий конусоподібний мішечок, званий кабицею, під яким, власне, і горіла лучина. Довкола розсідалися дівчата, хто пряв, хто вишивав. А невдовзі сходилися хлопці, і світлиця наповнювалася піснями, іграми та танцями.
У дохристиянські часи 20-го вересня наші пращури вшановували Стрибога, або Позвізда — Бога вітрів. За напрямком вітру в цей день передбачали погоду на осінь: північний вітер мав принести холод, південний – тепло, західний – дощі, а східний – гарну ясну погоду.
У народі 20 вересня вже у другій половині дня нічого не робили, бо вважалося, щойно сонце заходить — вже починається другий день. А оскільки 21 вересня — велике християнське свято Різдва Пресвятої Богородиці, тож вечір попереднього дня варто провести, відповідно, молячись та відпочиваючи.
За церковним календарем, 20 вересня вшановують мученика Созонта, святителя Іоанна, преподобного Серапіона, з 70-ти апостолів Євода і Онисифора, мученика Євпсихія, преподобного мученика Макарія Каневського та преподобного Луку.
Іменинниками 20 вересня є: Іван, Макар, Лука.
