У дохристиянські часи наші пращури вірили, що 26 вересня Сонце відкликає назад усіх тих птахів, які прилітають до нас навесні. А тому намагалися залишати зерно та крихти хліба у місцях, звідки вони збиралися відлітати, для того, аби птахи підкріплялися на далеку дорогу та не забували у чужій стороні рідного краю.
Що ж до людей, то у цей час вже закінчували відзначати осіннє рівнодення. Після святкового запалення посвіта, його вогонь намагалися підтримувати протягом всієї осені та зими. Жар постійно тримали на припічку. Вважалося , що попелом від посвітнього вогню добре заліковувати рани і якщо його засипати у жлукто, то білизна гарно пратиметься.
У народі 26 вересня вшановували Корнелія Сотника і говорили, що природа вже починає лаштуватися до зимової сплячки. “З Корнелія корінь в землі вже не росте, а мерзне”. Також у день Корнелія спостерігали за погодою, бо вірили: “Як Корнелій скаже, так зима покаже”. Наші пращури помітили: коли граки відлітають, уже можна чекати снігу. А якщо у цей день піде дощ, то погода найближчим часом буде похмурою.
За церковним календарем 26 вересня вшановують священомученика Корнелія, мученика Єліана, мучеників Іллю, Зотика, Лук’яна і Валеріана, преподобного Петра та великомученицю Кетеваню.
Іменники 26 вересня: Ілля, Валер’ян, Гордій, Петро і Корнелій.
