27 січня в Кременчуці у себе вдома знайшли застреленим одного із засновників СТОВ «Богодухівське», що в Чорнобаївському районі, Сергія Зінченка, 1963 року народження. За попередньою версією —самогубство. Що та чому сталося — з цим розбиратиметься слідство.
Засновниками СТОВ «Богодухівське» із 2000 року були два брати Зінченки, приватні підприємці з Ірклієва Сергій та Олексій. Тоді вони мали своє мале підприємство «ЗІС». Цим «ЗІСом» витягнули зі скрути велике господарство: при них «Богодухівське» повернуло собі колишню славу одного з лідерів розвитку рослинництва й тваринництва. Не зобиджали ні своїх більше двох сотень працівників, ні пайовиків, підтримували соціальну сільську інфраструктуру. Три роки тому раптово після серцевого нападу не стало молодшого брата Олексія — він був ближче до господарства, розповідають: тямущим господарником і душевною людиною. Хмари над СТОВ «Богодухівське» почали скупчуватися з осені — заглядали якісь чужі люди, намагалися встановити охорону на виробничих об’єктах, де й свої оглядалися — механізатори пильнували свої трактори на мехдворі. Сергій Олексійович в різні інстанції звертався про загрозу рейдерського захоплення господарства. В тому числі й до районної держадміністрації, до народного депутата-земляка Микола Томенка, який в свою чергу звернувся з депутатським запитом до Генерального прокурора В. Шокіна з проханням розглянути незаконну зміну власника в СТОВ «Богодухівське».
Серед Різдва події закрутилися як в калейдоскопі. 11 січня керівництво «Богодухівського» їхало в Іркліїв на похорони старого Зінченка, батька братів Зінченків, дорогою їх наздогнала звістка: із податкової цікавилися, чи й справді в них змінився засновник, бо їм прийшли такі документи. 11 січня 2016 р. незнайомець Сергій Л. подав до державного реєстру відомості про зміну складу засновників та місцезнаходження СТОВ «Богодухівське» — в реєстр були внесені нові відомості, де засновником значився Сергій Л., а місцезнаходження СТОВ «Богодухівське» — в місті Біла Церква. Співзасновники та виконавчий директор (який має право підпису і довіреність), за їхніми словами, нібито жодних договорів щодо куплі-продажу не укладали й не підписували. Звідки з’явився статут СТОВ у новій редакції, звідки «випливла» стара печатка, яка в 2009 році була здана в дозвільні органи й відтоді не використовувалась?
12 січня було відкрито кримінальне провадження по цій детективній історії, яка продовжувала розвиватися. 14 січня до Єдиного державного реєстру були внесені нові зміни: прізвище Сергія Л. було змінено на компанію з адресою Белізі (незалежна офшорна держава в Центральній Америці). Чорнобаївським судом було прийнято ухвалу про арешт майна та корпоративних прав СТОВ «Богодухівське» та заборонено Держреєстру вносити зміни, пов’язані зі зміною засновників.
А 25 січня в понеділок вранці о 9-ій годині скликали в клубі збори працівників СТОВу і пайовиків. Експромтом, спонтанно. Люди насторожені, стривожені ситуацією, тому й збіглося їх у клуб чимало. Проводили їх представники нових засновників, нібито з американської фірми, яка працює і в Лубнах. Повідомили, що СТОВ так і залишиться з тією ж назвою, збережеться й керівництво, тільки засновники змінилися. Повідомили, що договори на оренду землі укладатимуть під 7% (СТОВ за минулий рік заплатило 5% (в середньому по 5086 гривень за пай) і восени укладало з пайовиками договори на 6% оплати. Договори заключатимуть не менш як на 5-7 років, а то й більше, бо є довгодіючі добрива й засоби захисту. Переглянуть умови праці й зарплату, яка буде тільки офіційною, без конвертів. Побудують елеватор. Гарантували соціальну підтримку села, допомогу школі й дитсадку. Для своїх працівників, хто одружуватиметься обіцяють 10 тисяч гривень безпроцентного кредиту. Хто з працівників чи пайовиків помре — 5 тисяч гривень допомоги. Бажаючі можуть приїхати і подивитись у Лубни, де працює ця ж сама фірма.
Багато питань задавали із залу. Зокрема, чи в міжсезоння ставитимуть працівників на облік в центр зайнятості? Ні, не ставитимуть. Чи візьмуть на себе утримання деяких соціальних об’єктів?
— Ми ж не благодійна організація.
— А що все-таки відбулося? — з простодушною наївністю запитала одна жінка із залу — це запитання вертілось на язику мабуть у кожного присутнього.
Запала мовчанка і на нього не відповіли. Тільки новий сільський голова Ірина Олашина, котра сиділа в президії (на цій посаді вона всього 20 днів, її обрали на повторних виборах 27 грудня) спробувала заспокоїти: «Не беріть собі зайвого в голову». Збори тривали зовсім недовго — не більше як з півгодини. Гості обіцяли приїхати й наступного дня, але чомусь не прибули. А вже в середу вранці в Кременчузі пролунав цей постріл. З відчаю чи протесту, самостріл чи з чужої руки?
Щодо намальованих перспектив — то декому вони сподобалися. Багатьох насторожили, бо ж відомо: м’яко стелять — то твердо спати. Декого стурбували, бо як кажуть, від добра — добра не шукають, протягом 16 років господарство надавало селу відчутну матеріальну й фінансову допомогу, сплачувало податки й забезпечувало роботою 250 жителів. Тому Богодухівка нині в тривозі й напрузі, як натягнута струна. Хоч зовні того й непомітно — так само, як і щозими широко прогорнуті дороги в глибоких снігах, що нагадують злітні смуги на аеродромі. Та чи дозволять їхньому СТОВу злетіти?
