З давніх-давен Чигиринщина, значна частина земель якої була непридатною для орного землеробства, славилася садками. Ось як описує сам Чигирин у 1920-х рр. Іван Лютий: “Круг міста, скільки оком скинь, рясні садки, зелені луки та байраки” . Так само кожне село навколо Чигирина потопало у зелені садів. Так само чигиринські сухофрукти (яблука, груші, сливи, абрикоси) продавалися на ринках Києва і Катеринослава. У 1970-х рр. продукція чигиринських садків потрапляла на столи і жителів Москви, і навіть Далекого Сходу.
У садку. Стара Боровиця, 11.10.1957 р. facebook.com/Олександр Солодар
А ви знаєте, що один з перших промислових садів в Україні був закладений на Чигиринщині? У 1860 році виключно селянськими засобами у с. Головківка насаджено перший такий сад. І лише через пів століття – у 1909 році на півдні Київської губернії з’являються великі питомники Симиренка і Павленка.
Але власникам головківських садків не поталанило. 29 березня 1907 р. уродженець Боровиці Євмен Карпович Чигирик з трибуни Державної Думи розповів історію холодноярських селянських садів: “Тамошние крестьяне, напр. Головк(ковк)и, Медвед(ов)ки и Мельников, владели садами в помещичьих лесах. Эти сады были записаны за крестьянами по инвентарю 1848 г., а потом по уставной грамоте 1861 г. После освобождения крестьян помещики предлагали крестьянам обменяться на эти сады, так, чтобы эти сады остались за помещиками, а им дать землю. Один крестьянин из села Голов(ков)ки Бухтин имел 6 десятин сада. За этот сад помещик ему предлагал за каждую десятину по 6 десятин земли полевой, т.е. за 6 десятин сада 36 десятин поля. Этот крестьянин не захотел поменяться. Тогда издали закон, по которому крестьянские сады должны быть выведены силой из помещичьего леса. Составилась комиссия из мировых посредников, рассудили, что пусть крестьяне попользуются этими садами 15 лет и затем отдать на горах такое же самое количество земли, какое занимают эти садки. Крестьяне вначале не верили, что их садки отберут, так что эта земля осталась в роде выгона и ею все пользовались, но потом, когда минули 15 лет, то их из леса на самом деле выгнали, а им сказали: “Вот вам здесь земля, заводите садки, или что знаете”. Я должен сказать, что сады, которые помещаются в лесах, большею частью располагаются в ярах и лесных долинах, так что, когда бывают заморозки, то влага оврагов избавляет их от заморозков во время цветения, а летом, когда бывают бури, эти леса защищают плоды от бурь. Те места, которые отвели в горах, совершенно не пригодны для садоводства. Таким образом вместо этих садов им отвели такую землю, которая не стоит 1/6 части этих садов. Это другой пример неприкосновенности собственности” .
На початку ХХ століття у Галаганівці з’являються невеликі промислові сади. Упродовж 1904 – 1916 років заможні селяни Фидан, Яремака, Афанасій Беденко, Петро Корнійович Беденко на частині приналежних їм земель посадили яблуні, груші та сливи.
Молодий садок у Боровиці. 1982 р. facebook.com/Олександр Солодар
Під час упровадження більшовиками нової економічної політики у селі Галаганівка збільшуються площі приватних садів. У 1920 році насадили сади Дубина, Роман Микитенко, Олекса Яровий. У 1924 році нові садові дерева з’явилися у господарстві Фидана, а загальна площа його саду зросла до 1 га. У тому ж році збільшив садові насадження Афанасій Беденко. У 1925 році нові сади з’явилися у Петра Корнійовича Беденка і Василя Сердюка. В цілому, площа приватних садів у селі складала 18 га. У ході розкуркулення і суцільної колективізації усі сади були конфісковані і перейшли на баланс колгоспу.
У середині 1950-х років статистичні органи відмічали кризу садівництва на території Чигиринського району.
Зокрема, упродовж 1955-1958 рр. по зоні колгоспів Чигиринської МТС було закладено всього 39 га молодих садів. Внаслідок старіння садів врожайність плодових дерев була низькою: у 1957 р. з кожного га в районі зібрано лише по 23,8 ц фруктів. У артілі “Дніпро”, де 222 га саду були закладені ще у 1927 р., врожайність взагалі складала лише 5 ц/га. У довоєнний час в сільгоспартілях “Україна” й “Дніпро” існували виноградники, колгоспи займалися виноробством. На середину 1950-х років виноградники були винищені. У 1958 р. замість запланованих насаджень 24 га нових садів було закладено лише 8 га.
На початок 1970-х років у Галаганівському колгоспі було 51,6 га садів: 20,4 га у заплаві Тясмину на Крамарському, і 31,2 га – на горі за селом.
У 1977 р. біля приміщення консервного заводу та на схилах сільських околиць у Мельниках колгоспом висаджено 5 тис. фруктових дерев (абрикоси та обліпиха) .
У 1962 р. в у колгоспі „Дружба” с. Боровиця закладено новий сад із системою зрошення, площа якого до 1970 р. досягла 105 га. За високі досягнення у садівництві керівник місцевої садівничої бригади І. Захарченко у 1966 р. нагороджений орденом Леніна, а 8 грудня 1987 р. удостоєний Державної премії Української РСР.
Олександр Солодар, краєзнавець
