1. Заморожена пожежа
1 липня близько 14.30 у Черкаському драмтеатрі сталася пожежа. До боротьби з вогнем, який охопив понад 500 квадратних метрів даху і внутрішніх приміщень, було залучено 17 одиниць спецтехніки та 268 рятувальників. Тригодинне протистояння зі стихією відбувалося на очах кількох сотен містян, які невдовзі у соцмережах “розпекли” їхню роботу. Інакше оцінив результат начальник управління ДНС у Черкаській області Віктор Гвоздь. На думку посадовця, злагоджені дії його підлеглих врятували сценічну та адміністративну частину будівлі, відтак і реквізит, і декорації. Збитки від пожежі склали 83 млн. грн.
Найбільшим лихом стало падіння частини даху над глядацькою залою. По гарячих слідах керівники області зробили чимало гучних заяв щодо ліквідації наслідків, і головна мета спільних зусиль полягала у тому, щоб до зими наново накрити пошкоджену частину будівлі. Однак, за півроку цього так і не було зроблено. Все, що спромоглися і на що вистачило коштів резервного фонду обласного бюджету – розібрати завали після пожежі. 19 жовтня на цих роботах загинув газозварювальник Юрій Стешак.
Концепція реконструкції театру в цілому так і залишилася незрозумілою ні колективу, ні містянам, ні навіть знаним у місті архітекторам. Спочатку йшлося про тимчасове накриття вартістю в межах 300-400 тис. грн місцевих коштів, і допоки воно б захищало театр від опадів, відбувся б прозорий конкурс проектів реконструкції з можливою перебудовою. Згодом заступник голови ОДА Віталій Коваль повідомив, що на першочергові потреби потрібно 20 млн. грн (!) з держбюджету.
Тим часом, трупа розпочала давати вистави у БК ім. Івана Кулика. 8 вересня наказом управління культури до з’ясування причин пожежі від виконання обов’язків було усунуто директора закладу Володимира Осипова, який по двох місяцях чинності наказу почав шукати правди у суді. На судові засідання відповідач в особі Миколи Сухового не квапився. 1 грудня рішенням Придніпровського райсуду наказ управління визнали незаконним, а дії щодо відсторонення протиправними. 5 грудня на Театральній площі відкрили традиційну міську ялинку. Це означало, що гарантовані владою роботи з порятунку театру від зимових впливів 2015 року не розпочнуться.
2. Новий мер
Цьогоріч черкащани, як і всі жителі міст з населенням понад 90 тис., обирали мера у два тури. На перший 25 жовтня заявилося 16 претендентів і п’ятірка його переможців була такою: С.Одарич (ПВД) – 23,1%, А.Бондаренко (“Батьківщина”) – 11,9%, А.Бортник (“Укроп”) – 10,4%, О.Радуцький (“Солідарність”) – 10,3%, П.Карась (“Черкащани”) – 7,1%. Волевиявленню передувало “шоу” із гучними взаємними звинуваченнями, найгучнішим з яких стала заява С.Одарича про те, що “у Черкасах команда Порошенка зібрала криміналітет”. Однак як з’ясувалося, не звідти йшла небезпека для чинного міського голови.
Битва на дільницях у другому турі закінчилася так само, як і за два тижні поєдинок Кличко-Ф’юрі: цього можна, чи навіть слід було очікувати, але в це не вірилося. С.Одарич поступився А.Бондаренку 45% : 48% (за голосами 27,6 тис. : 29,6 тис). Незмінний чемпіон з 2006 року за винятком “дискваліфікації” з квітня 2013 р. по травень 2014 р. позбувся титулу за версією “мер”, але не схоже, щоб збирався завершувати кар’єру.
На місцевих виборах 25 жовтня черкащани також обирали нових депутатів. Їхня кількість зменшилася з 60 до 42, а найбільша інтрига цьогорічних перегонів закрутилася довкола “Партії вільних демократів” на чолі із Сергієм Одаричем. Спочатку у реєстрації було відмовлено 12 її кандидатам, потім усім 43-м. 17 жовтня ЦВК сформувала новий склад МТВК і нового черкаського скандалу вдалося уникнути. Зрештою, омріяні крісла отримали: ПВД – 8, “Батьківщина” – 6, “Солідарність” – 6, “Самопоміч” – 5, “Свобода” – 5, “Черкащани” – 5, “Укроп” – 4, “РП Ляшка” – 3.
3. За тиждень – у бідняки
Найбільше випробування року для населення – вбивчі тарифи, запаморочливі ціни та катастрофічне знецінення національної валюти. В останній тиждень лютого гривня впала на самісіньке дно курсу: 34.00-39.00 за долар. Паралельно блискавичній інфляції “імені Гонтарєвої” супермаркетами прокотилася найвища у сучасності хвиля здорожчання продуктів. Зникли крупи, цукор, борошно, олія, види відносно недорогих консервів.
Ситуація з гастрономією стабілізувалася вже до середини березня, але при цьому ціни на харчі зросли у 2,5-3 рази. Та якщо гривня відтоді майже удвічі зміцніла, вони так і “заморозилися” на рівні лютневих, а їхнє теперішнє зростання відбувається вже на закладеному тоді фундаменті. Таким чином, на межі зими і весни 2015 року за якихось кілька днів населення зубожіло утричі, а фактична зарплата більшості містян, яка ще нещодавно була еквівалентом 300-400 доларам, впала “зеленими” до 100-150. Це показник 2004 року, але ціни й тарифи тоді були значно нижчими.
4. Провал декомунізації
Згідно ухваленого Верховною Радою й підписаного згодом Президентом України Закону №2558 “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів”, а простіше кажучи – “про декомунізацію”, бо останнього нациста з України вигнали ще понад 70 років тому, до 21 листопада місцеві громади мали добровільно позбутися усіх відповідних назв вулиць, площ, парків, скверів. А ще – демонтувати усі пам’ятки, пов’язані з діячами і подіями тоталітарної епохи та її символи. На сьогодні можна засвідчити, що цей етап операції з декомунізації у Черкасах успішно провалено. Усі такі топоніми офіційно зберегли свої старі назви. Спроба втілити рішення поетапно теж не мала успіху. Залишається нагадати, що першими мали перейменувати 23 вулиці та провулки міста, однак попереднім депутатським складом міськради відповідні пропозиції топонімічної комісії так і не були ухвалені. Лише напередодні Дня Незалежності з фасаду ОДА збили понад 20 міжповерхових плит із зображенням серпа і молота, а центральною секцію прикрасили трьома тризубами.
5. Стріляють…
Як не сумно, Черкаси знову стали кримінальним містом. Упродовж року тут скоєно низку вбивств, ще частина випадків смерті кваліфіковані як самогубства. Хтось проводить аналогії з лихими 1990-ми, але навряд чи такі паралелі мають підстави: тоді “зона ризику” чітко окреслювалася, нині ж на те виходить, що жертвою найтяжчого злочину може стати будь-хто, де і коли завгодно. Посеред житлового району Митниця з автомата розстріляно чоловіка. На березі Дніпра задушено жінку. Чоловік на зупинці двічі стріляв у жінку, а потім вкоротив собі віку. Колишній правоохоронець із рушниці застрелив підозрюваного ним у протиправних діях та намагався вбити ще трьох його друзів. Унаслідок побоїв помер студент журфаку ЧНУ. Підірвано авто приватного підприємця, а сам він дивом відбувся реанімацією та тривалим лікуванням. Хвиля ДТП, у тому числі й з чисельними смертельними наслідками. Учень понад рік іздить без прав і паркується на тротуарі під вікнами школи… Усе це – Черкаси 2015-го.
6. Чудове повернення
По восьми роках “фізичної відсутності”, а потім випробувань на аматорському та напівпрофесійному рівні, футбольний клуб нашого міста повернувся до Першої ліги. Спочатку керівники “Черкаського Дніпра” були скромними у бажаннях і метою виступу в сезоні 2015/16 років бачили будь-яке місце у першій десятці з 16 команд. Але якщо б раптом не вдалося, то й трохи нижче як для дебюту не біда. Але підопічні Ігоря Столовицького приємно вразили, посівши за підсумками осінньої частини першості 3-тє місце. Відтак, президент клубу Володимир Лашкул “відкорегував” початковий план: тепер наша мета – Прем’єр-ліга. Ще зовсім нещодавно про таку перспективу навіть не мріялося найбільшим оптимістам, а нині перспектива обгрунтована як рівнем гри команди, так і її інфраструктурою. До речі, він дозволив “Черкаському Дніпру” встановити абсолютний рекорд виступів у чемпіонатах на домашній арені, де земляки не програють вже 26 матчів поспіль. Ця блискуча серія триває з квітня 2014 року. Попереднє досягнення – 22 матчі – датоване 1992/93 роками, а в 21 матчі наша команда не поступалася ще коли називалася “Колгоспником” – у 1964/65 роках.
7. Відчиніть, поліція!
21 вересня Черкаси стали черговим містом, куди як вимога часу й президентського указу від 4 серпня прийшла нова правоохоронна структура – поліція. Такого напливу відвідувачів обласна філармонія, де проходило анкетування бажаючих влитися до її лав, не бачила давно. Лише першого дня було подано 1618 заяв, із них 1100 – з 9 до 12 години. “У нас свідома молодь”, – радісно підсумував такий український рекорд голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко. “І безробітна”, – з’явився слідом чийсь коментар на одному із сайтів. Набір на 200 місцевих вакансій тривав до 12 листопада, і за цей час претендентами на них стали 5480 осіб.
8. Колотнеча у “промзоні”
“Зупиняється “Азот”. Ця заява керівництва хімгіганту від 27 травня була очікуваною – надто довго Арсеній яценюк “пресував” Дмитра Фірташа на предмет газових боргів, і зрештою, газ підприємству відімкнули. Чотири місяці тривав простій, використаний виробничниками для ремонтів та модернізації в основних цехах. Значить, повна й остаточна зупинка із самого початку не видавалася справою ймовірною, але власникові необхідно було врегулювати боргові питання із “Газом України” та “Нафтогазом України”, накопичені у 2006-2011 роках. Враховуючи вельми некомфортну ситуацію, в якій Дмитро Фірташ опинився ще 13 березня минулого року у Відні, зробити це було непросто. Аж 16 мирових угод знадобилося для конвертації боргів на прийнятних умовах, щоб поновити газопостачання підприємств Osthcem у Черкасах і Рівному, одначе вдалося. А всі ми пам’ятаємо, що “Азот” – це не лише добрива, а й чимала складова міської інфраструктури із колектором включно.
Утім, колотнеча у “промзоні” зачепила не один “Азот”. Навесні та влітку у вир форсмажору потрапили ЧПК і “Строммаш”. Щодо них йшлося в контексті призабутих рейдерських захоплень, однак на офіційному сайті УМВС в Черкаській області сповістили, що інформація у ЗМІ не відповідає дійсності. На те виходить, що й буси з “молодоками характерної зовнішності”, й озброєні люди в масках на території підприємств нашому брату привиділися. І взагалі, передача майна кредиторам за рішенням суду у такий спосіб – це нормально.
9. Неоптимістична оптимізація
Упродовж року лихоманило вузи обласного центру. У січні з приводу можливої “оптимізації” Інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля забив на сполох Микола Томенко. У тревожному режимі заклад пережив цілий рік, адже рішення уряду Миколи Азарова щодо його реорганізації й перетворення у структурний підрозділ Харківського Національного університету цивільного захисту офіційно ніхто не відмінив. Тобто воно опротестоване, але цьогоріч для нашого інституту не було надано жодного місця в держзамовленні до магістратури, тоді як харківський виш отримав 32, а львівський, випускником якого був колишній шеф ДСНС Сергій Бочковський – 61. Тим часом, черкаські курсанти вже отримують дипломи із зображенням ХНУЦЗУ, а той вже починає тиснути щодо передачі йому бази черкаського інституту із землею разом. Наразі дії обласної влади щодо захисту уславленого черкаського інституту із 40-річною історією ефективними назвати важко.
25 травня під стінами ОДА своє категоричне небажання об’єднуватися в один університет із ЧНУ висловили кількасот студентів ЧДТУ. Можна сказати, що й у “богданівці” від такої ідеї були в шоці, але звідки пішли чутки – невідомо. Принаймні, Юрій Ткаченко запевнив, що він особисто про це ніколи нікого не просив. У відповідній до ситуації веремії 18 червня Міносвіти якось несподівано розірвало контракт із ректором ЧДТУ Тамарою Качалою, чинний до 2019 року. Виш очолив його колишній випускник, а нині доктор економічних наук Сергій Назаренко. Наступним епізодом неспокійного року ЧДТУ стало звернення Міносвіти до СБУ у вересні із проханням допомогти розслідувати факти зловживань в університеті. На брифінгу Сергій Квіт повідомив, що за наявною інформацією студенти-іноземці заочного відділення на кожній сесії “вливали” сюди по кількасот тисяч доларів, а роботи за них писали викладачі. Відтоді про бажання Тамари Качали оскаржувати у суді спосіб усунення її з посади не чутно. Навзаєм про порушення кримінальної справи – теж. А Олександр Черевко у квітні прогнозовано позбувся “в.о.” і став “справжнім ректором” ЧНУ.
10. Зухвала забудова
Скандальні будівництва чи відповідні наміри – “символ часу”. Цьогоріч їх було особливо багато. Об’єкт, що найкраще ілюструє процес, це, безумовно, перша секція 12-поверхівки за драмтеатром. Спритні ділки пошили в дурні як міського голову, який у 2007 році дозволив будувати там ТРЦ, так і нас усіх. Ми втратили до ями інтерес і поплатилися.
Наступна “комбінація” за подібною схемою – будівництво 12-поверхового готелю біля підніжжя Замкової гори на Гагаріна,60. Скандал щодо нього вибухнув наприкінці січня. Раптом з’ясувалося, що забудовник “Агропром-1992”, якого у свій час не обмежили вимогами, “намалював” там таке, від чого у Сергія Одарича “волосся стало дибки”. А саме – 48-метрову висотку, яка повністю закриє краєвид зі скверу, а натомість демонструватиме містянам усі “балконні принади”. Мер-бо думав, що там буде “готельний комплекс з кафе, рестораном, терасами не вище 10 метрів”. Тож довірливого голову знову обманули. Щоправда, попередній виконком відмовив “Агропрому-1992” у наданні містобудівних умов під спорудження “свічки”. Та приклад, наведений вище, свідчить, що святкувати перемогу здорового глузду зарано: ділянка площею 5,4 тис. кв. м передана в оренду на 49 років, значить попереду лише банальні торги про деталі.
У травні повстали жителі ПЗР та Митниці. У першому випадку – проти забудови зеленої зони, у другому – пляжу неподалік Андріївської церкви, де ПП “Надія” планує звести чергового житлового гіганта. Попри протести екологів, продовжується будівництво елітних котеджів на території колишнього парку “Соснівський”.
11. Нові тролейбуси
Хоч до якогось позитивного фіналу наближається тролейбусна епопея, що триває у Черкасах з 2012 року. Про велику транспортну реформу, результатом якої мало б стати придбання 80 нових тролейбусів і повне оновлення парку електротранспорту як результат, вже давно не йдеться. Не склалося й 45-ма, розмова про які була вже більш-менш предметною. Проїхали повз місто й 15 “азотівських”, що протягом трьох років благополучно перетворюються у партію дорогого залізяччя. Але 8 тролейбусів у нас таки буде. Це не 80 і навіть не 15, та все ж. На їх придбання витрачено 36,2 млн грн, а на маршрути вони мають вийти вже найближчим часом.
12. Рекламний удар
У розпал базарного ранку неділі 6 грудня на голови черкащан упав величезний бігборд. Сказати, що це сталося непередбачувано, унаслідок штормових поривів вітру чи ще чогось подібного аж ніяк не можна: кількасоткілограмова конструкція на розі Гоголя і Смілянської підступно скрипіла усім своїм начинням ще з 2012-го. Принаймні, саме тоді до мерії надійшли перші скарги містян з цього приводу.
Тож до лиха призвів не форсмажор, а банальний пофігізм муніципальних посадовців. В результаті падіння каркасу конструкції, спричиненого “втомою металу”, дев’ятеро потерпілих із травмами середньої тяжкості – від забоїв до переломів – опинилися у Третій лікарні. Госпіталізація знадобилася 5-м. Власник рекламного щита, екс-депутат міськради Сергій Кудактін, пообіцяв оплатити їхнє лікування.
Детальний розбір цього польоту ще попереду, а в контексті з’ясування: настільки виправдана в середмісті наявність величезних рекламних монстрів, місце яким уздовж автобанів? На чий карман вони працюють, зважуючи на те, що чималий їх відсоток є “сірим”, і це ні для кого не секрет? Чому взагалі великі і малі носії реклами у Черкасах з’являються як бульбашки у мінералці – ніхто не знає якої миті і в якому місці їх чекати (на стовпах, парканах, фасадах, огорожі бульвару і т.д.)? Чому, зрештою, поза базаром продавців-покупців не менше, ніж на самому торжищі? Відповідати доведеться Анатолієві Бондаренку, хоча запитати б слід у Сергія Одарича.
13. Свиняча напасть
3 листопада у підсобному господарстві виробничої зони “Черкаської виправної колонії – 62” було виявлено африканську чуму свиней. Усіх 270 льох швидко умертвили безкровним методом, але розголос про біду спричинив велике занепокоєння як серед власників худоби, так і в середовищі шанувальників свининки та сальця. Особливо після встановлення по периметру 3-кілометрової зони кількох ветеринарно-міліцейських постів. У кого здали нерви, хрюшки тих дочасно опинилися на базарі. Утім, до до обвалу цін на відповідну продукцію це не призвело.
Загалом з початку року в Україні зареєстровано 16 випадків АЧС у 9 областях, до переліку яких останньою потрапила наша. І те, що ця хвороба не становить небезпеки для людей, слабка втіха. Худобу від неї не лікують, а в осередку лиха все поголів’я підлягає знищенню і спаленню. А хрюшок в області й без того до Червоної книги пора заносити.
14. Наша марка
Чи варто дивуватися тому, що Рік Кози видався напрочуд вдалим для черкаського жіноцтва? Далеко не повний перелік їхніх здобутків засвідчить…
Улітку Указом Президента найвище мистецьке звання народної артистки України було присвоєне актрисі нашого драмтеатру Тетяні Крижанівській;
Найвродливішою студенткою України стала 19-річна Анна Соколова, яка навчається у Східноєвропейському університеті. 25 жовтня у фіналі конкурсу “Студміс-2015”, що проходив у Києві, Анна упевнено обійшла представниць з інших областей України і тепер у січні представить нашу країну на всесвітньому конкурсі World Miss University у Китаї;
Четверо черкащанок увійшли до сотні найвпливовіших жінок України. На 11-й позиції – нардеп Ірина Геращенко, 58-ма – гендиректор “Мистецького Арсеналу” Наталя Заболотна, 68 місце посіла координатор Громадської мережі “Опора” Ольга Айвазовська, 71-а у рейтингу автор і ведуча програми “Факти тижня з Оксаною Соколовою” на ICTV Оксана Соколова;
Наприкінці осені на VІІІ Церемонії нагородження Всеукраїнської премії “Жінка ІІІ тисячоліття” перемогу здобула відома черкаська майстриня Олександра Теліженко;
Довершив жіночий тріумф-2015 прорив у шоу-бізнесі Альони Омаргалієвої, яка в дуеті з Тамерланом підкорила столичний концерт-хол Stereo Plaza і вже зараз готує всеукраїнський тур.От тепер цікаво – чого чекати від Року Мавпи?
15. І про погоду
Те, що тут опинилося у самісінькому кінці “топу”, десь у Великій Британії було б значно вище бодай з тієї причини, що половина наших підсумкових пунктів там неможлива взагалі. Але ми хоч і не на Альбіоні, але погода у нас теж заслуговує на спомини. Та й просто хочеться чимось бути схожими на “стару і добру”. А пригадати є що.
Ніч переходу на літній час 29 березня ознаменувалася рясним снігом, який мокрою кашею пролежав до обіду. “Все пропало, весни не буде?” Аж ніяк. Вже 12 квітня, тобто за декаду з хвостиком, ми йшли до церкви на найтепліший Великдень в історії метеоспостережень при +22оС. Зате для балансу через тиждень мерзли на Гробках. Поминальна неділя минула під дощем із крупою, подекуди снігом, на фоні усього лише 5-6 градусів тепла.
Увесь травень нас атакували хрущі. Які там вишні! Вони гули навіть у квартирах, необачно залишених на провітрювання. Тим, хто гидував цими істотами, взагалі було не позаздрити, адже “поетична окраса травня” густо копошилася де завгодно.
Пережили. Літо як літо, трохи заливало, трохи сушило, але вересень знову здивував рекордом століття. Власне, 25-ма рекордами, адже рівно скільки днів із 30 календарних фіксувалися температурні максимуми першого осіннього місяця. Особливо немилосердно пекло на його початку, мало не щодня – понад 30. Пригріло і в грудні, а 21-го аж до +12оС, що стало абсолютним показником цього дня в усій зафіксованій історії черкаської погоди.
